ответ: Тримай
Объяснение: У драмі Бертольда Брехта "Матінка Кураж та її діти" втілені всі основні риси брехтівських п'єс — філософічність, жорстока логіка, нещадний аналіз, який співвідносний з умовним ігровим началом.
Під час Тридцятилітньої війни, яка була у XVII столітті, торговка Анна Фірлінч, яку за характер прозвали "Кураж", хоче нажитися на війні і їде у фургоні, який тягнуть її сини, слідом за військами. Вона знає, що може втратити все, але бажання розбагатіти сильніше.
Одного за одним матінка Кураж втрачає своїх дітей.
Старшого сина вбивають за мародерство, за яке раніше хвалили. Другий син, чесний, але не дуже розумний, гине через жадібність Анни — вона занадто довго торгувалася за його викуп. Німа донька Катрін була дуже доброю. Вона жаліла людей, які потерпали від війни, дітей, які залишилися без батьків і загинули, рятуючи від ворогів місто Галле.
Матінка Кураж так чи інакше по черзі зраджує своїх дітей. Та справи її ідуть добре, і вона величає війну — годувальницею, бо вважає, що про мораль добре говорити на ситий шлунок, а для голодного — шкідливо.
Взагалі-то вона, можливо, і непогана людина: весела, гарна хазяйка, по-народному поміркована. Вона може навіть комусь і до якщо це не буде дуже обтяжувати її кишеню. Але героїня чи то з власної волі, чи то тому, що так склалися обставини, поставлена в такі умови, коли найкращі людські якості приводять до трагічних наслідків. Вона пройшла через усе, але так нічому й не навчилася. У її свідомості все перевернуте з ніг на голову настільки, що вона бачить у війні не смерть, а життя. "Я не дам вам зробити так, щоб війна мені спротивилась! — говорить матінка Кураж. — Слабкі гинуть і в мирний час. Тільки війна краще, ніж мир, годує людей". Це та ж сама ідея, яку гітлерівці вкладали в голови простих німців під час Другої світової війни.
Розповідаючи про події XVII століття, Бертольд Брехт говорить про своїх сучасників, їхня ідейна сліпота, егоїзм приводять до влади гітлерівців. П'єса "Матінка Кураж та її діти" — про необхідність подолання своєї інерції, німоти, як зуміла це зробити Катрін, яка, намагаючись врятувати інших, гине сама.
Але матінка Кураж, навіть втративши все, не розуміє, де правда. У фіналі п'єси вона тягне сама свій віз, промовляючи: "Треба знову торгівлю налагоджувати". "Ей, захопіть і мене з собою", — кричить вона солдатам, які проходять мимо.
Бертольда Брехта часто звинувачували в тому, що його героїня так і не прозріла. Але письменник бачив своє завдання в тому, щоб заставити глядача дивитися і бачити. Брехт ставить питання про відповідальність простих людей за хід історії, за саме життя. Він наголошує на тому, що неможливо залишитися чистим, якщо йдеш на компроміс із совістю.
Матінка Кураж може бути метафоричним образом Німеччини 30-х років. Розпочинаючи війни, німці вірили, що можуть розбагатіти; втрачаючи своїх дітей у боях, вважали, що вони загинули за велику ідею. Через великі втрати пройшла ця країна, але, на відміну від Матінки Кураж, її народ зробив висновки. Хочеться вірити, що ніколи більше з німецької землі не виповзе триголовий змій війни.
Позвал царь сыновей к себе и говорит:
- Старым я уже стал, пора мне на покой. Дарю Вам во владения по одинаковому куску земли, владейте им, приумножайте мое богатство.
Обрадовались сыновья,что стали независимыми и разошлись каждый в свою сторону.
год. На подаренной земле батюшкой у Деления можно любоваться лугами, где косили траву подданные, полями, на которых убирали рожь. Недавно построенной мельницей, полной зерна и муки. Деление построил огромный, высокий замок, со множеством башень, вокруг которого цвели огромные сады.
А вот на подаренной земле у Жадности совсем ничего не растет, не цветет и живет Жадность в палатке из листьев, которую насквозь продувает холодный ветер и мочит осенний дождь. Надоело так жить Жадности пошел он в гости к брату.
- Брат, скажи почему у меня ничего нет, а у тебя есть все?
- Это потому, что я умею делиться, а ты нет.
- А как это делиться и зачем?- спросил Жадность.
- Делиться, это значит, что надо что-то поделить пополам, даже,если у тебя этого очень мало, а затем, что все помнят добро и когда-то тебя отблагодарят. Попробуй тебе понравиться.
- Ладно, попробую.
Пришел жадность на свои владения сел в палатку и думает, как дальше ему быть. Вдруг заходят два бедняка Щедрость и Трудяга. Говорят пусти нас к себе переждать бурю, а то совсем с ног падаем. Хотел было Жадность их выгнать, но вдруг вспомнил слова брата о делении крова над головой и оставил их жить. А через неделю Трудяга уже построил кирпичный дом, а Щедрость одарила Жадность первым урожаем. И понял он, что жадность это плохо.
Так и стали братья поживать и добра себе наживать. А царь гордиться своими умными сыновьями.