Китайська література — одна з найдавніших літератур світу, її історія налічує три тисячі років. Класична китайська поезія досі є неперевершеним зразком мистецтва, предметом вивчення і захоплення наших сучасників. Основа авторської китайської поезії була закладена ще Конфуцієм: він стверджував, що вірш повинен ототожнюватися з тим, що людина бачить, думає і відчуває. Автор, створюючи вірш, повинен бути безкомпромісно щирим. Тому китайська поезія не знала вимислу у європейському значенні цього слова, вона була абсолютно правдивою у зображенні подій, думок та почуттів поета: «Китайська поезія—- це документ». Для китайського поета дійсність була багатшою за будь-який вимисел.
У своїх віршах китайські поети намагалися досягти досконалості через гармонійність форми та стриманість виражальних засобів. Довершеність вірша визначалася його відповідністю жорстким поетичним нормам та законам. За відповідність віршів визначеним нормам поетам часто присвоювали встановлені розряди. Оцінювання було суворим, і якщо поет претендував на перший розряд, він повинен був показати блискуче володіння технікою складання віршів, бездоганний смак, благородну стриманість у висловах, щирість думок та почуттів.
Вірші пронизували весь побут Китаю. Для вступу на державну службу складали іспити, серед яких був іспит зі складання віршів. Віршами писали послання друзям, відгукувалися на важливі події громадського і особистого життя, віршами ж писали епітафії. Уміння писати вірші особливо цінувалося тому, що кожен китаєць був тонким знавцем поезії. Хороший вірш, написаний бездоганним каліграфом, ставав реліквією. А якщо його особисто писав відомий поет — ця реліквія ставала безцінною.
Запорожская сечь в «Тарасе Бульбе» Особое внимание автор уделял Запорожской Сечи. Следуя семейному приданию, Николай Васильевич был одним из потомков гетмана Запорожской Сечи. По мере того, как автор узнавал историю казацкой жизни, у него складывался образ о жителях Запорожской Сечи. Благодаря этому у него появилась история «Тарас Бульба», в которой рассказывается о существовании запорожских казаков в семнадцатом веке. В те времена обитатели Запорожской Сечи живут по своим очень строгим, можно сказать суровым, правилам. Все кто нарушал эти правила, очень жестоко наказывались. Главное место в своей повести автор отвел казаку, который любит свободу, полковнику – Тарасу Бульбе. Он непоколебимо верит в то, что самая лучшая наука для молодых людей – это Запорожская Сечь. В нее входили отдельные независимые курения. Главой каждого курения был куренной атаман. В его руках было все: деньги, еда, одеяние и т.д. Простые казаки у себя ничего не хранили, все отдавалось куренному атаману на хранение. Главой казацкого войска был кошевой – выборный старшина. Читая произведение «Тарас Бульба» перед читателем возникает Запорожская Сечь, как олицетворение мечтаний о независимой жизни украинского народа. На протяжении всего повествования Николай Васильевич прославляет нравы казаков. Он восхищается их строгими, но в то же время беспристрастными законами Запорожской Сечи. В произведении автор посвящает нас в законы и обычаи Сечи, какими бы суровыми они не были. Примером этому являются родные дети Тараса Бульбы – Остап и Андрей. Гоголь показывает, как Остап хоть и молод, но он очень хороший казак, несмотря на свой возраст, он стал куренным атаманом. А вот Андрей полная противоположность Остапу, он стал предателем и перешел на сторону врага. Отец не может простить это даже своему родному сыну, он собственноручно убивает его. Ведь самое страшное для казака — это предательство. Сам Тарас идет на выручку своих товарищей с плена – погибает. В своем произведении писатель показал тяжелую жизнь запорожских казаков. Для них важна доблестная преданность родной земле.
Объяснение:
