Народный (фольклорный) театр на протяжении многих веков играл важную роль в духовной жизни русского народа, откликаясь на все важнейшие события, связанные с его историей, был неотъемлемой частью праздничных народных гуляний и любимейшим народным зрелищем.
Своими корнями он уходит в древние обрядовые ритуалы и действа, связанные с ряженьем. Эти ритуалы стали непременной составной частью календарных и семейных праздников, в основе которых было заложено драматическое игровое начало.
Народный театр — традиционное драматическое творчество народа. Типы народной зрелищно-игровой культуры разнообразны: обряды, хороводы, ряженье, клоунада и т.д. В истории народного театра принято рассматривать дотеатральный и театральный этапы народного драматического творчества.
К дотеатральным формам относятся театрализованные элементы в календарных и семейных обрядах.
З образом дикого коня нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Автор пише, що це „ дика країна”, у якій „ дикі степи”,” дикий праліс”,” дика площіна”. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею. Картини пейзажів змальовують „ дику природу”, зображення якої теж має символічне значення. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили самого героя. Вороння символізує смерть. Степ - вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс – перепони на життєвому шляху героя. Вечірній холод, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символами надії.
Відома українська дослідниця С. Павличко писала: „ Образ України в поемі складається з деталей портрета й натури самого гетьмана, з романтичних картин природи і навіть з образу дикого, необ”їждженого коня, який приніс Мазепу на Україну, діставшись своєї землі , почувши іржання рідних табунів,
падає мертвим»
Мазепа і Україна
Поему «мазепа» д. байрон будував у вигляді ліричної сповіді. Автор з прихильністю ставиться до гетьмана Мазепи.
Твір розпочинається з перемоги на війні, російського війська під Полтавою. Втомлений Карл ХІІ зупинився перепочити в лісі, до нього приєднався Мазепа. Але перед тим як відпочити, мазепа попіклувався про коня «Обійняв свого коня, за шию, наче той рідня..». король здивований таким ставленням до коня.
Д. байрон описує Мазепу, як стійкого духом борця за свободу, за незалежність не шкодуючи своїх сил і тіла. Але є ще один цікавий факт про закоханість Мазепи до заміжньої жінки Терези. Як тільки чоловік дізнався про таємні зустрічі Мазепи та Терези, він жорстоко його покарав. На той час, ще юнака Мазепу прив*язали до дикого коня і випистили в поле. Змучений муками він впав, але його знайшли козаки і врятували.
Джордж Байрон в поемі жив багато образів символів. Дикого коня, як символ вільної України, яка повинна рухатися в майбутнє.
Мені дуже приємно усвідомлювати, що найвідоміші і найпопулярніші світові письменники приділили настільки пильної уваги у своїх творах саме мою батьківщину. Байрон був явно небайдужий до долі української землі, українського народу .