Кожен народ відрізняється один від одного своєю мовою, своєю культурою життя і ще багато чим. Але в одному вони єдині. У кожної країни є своя пісня, щира і яскрава, а головне - дуже рідна для свого народу.
Кожен народ втілює в пісні свої мрії і бажання, красу і фарби рідного краю. Оспівує в ній свій народ, свою історію. Красу будь-якої народної пісні важко висловити. Її треба тільки почути. Адже в кожну пісню народ вкладає найдорожче і найцінніше що у нього є - свою душу і своє слово.
Прослухавши народні пісні можна зробити висновки про людей, які живуть в тій чи іншій країні. У цих піснях використовують не тільки красиві слова, які здатні захоплювати, а й весь сенс життя свого народу.
Більш того, багато країн дуже співучі, слухаючи народні пісні яких, захоплює не тільки дух, але слух кожної людини.
Навіть у віршах відомих поетів не вистачає тієї краси, яка присутня в пісні. Не одна пісня сучасності не може зрівнятися з народною піснею. Адже колись, в давнину, люди об'єднувалися в великі колективи і складали вірші, на які згодом клали музику і в результаті отримували справжній шедевр, який визнають на даний момент.
Завдяки пісні можна виразити свої щирі почуття, своє бачення і свої прагнення. Народна пісня показує наскільки люди люблять свою країну і готові заради її благополуччя і процвітання.
Пісня - є колиска кожного народу. Вона здатна зцілювати і надавати натхнення та наснаги. Вона дозволяє відчути впевненість в завтрашньому дні.
У роки, коли відбувалися страшні війни, люди йшли з піснею в бій і з піснею поверталися з нього.
У народній пісні люди переживають свої найбільші страхи, найщиріші почуття, найбільшу любов до свого рідного краю і до людей, які живуть разом з ними в найріднішої і найяснішої країні.
Народна пісня і справді є душею кожного народу. Вона загартовує і наділяє силою кожного жителя своєї країни.
Андрей Гаврилович Дубровский был человеком чести и совести. Он не был так богат, как Троекуров, но и требований завышенных к своим крестьянам и окружающим не предъявлял. Сын Дубровского обучался в Петербурге в элитном военном училище. Он ни в чем не нуждался и жил на широкую ногу, что свидетельствует о широте души Андрея Гавриловича. Оппонентом честного дворянина был алчный и жестокий барин Кирила Петрович Троекуров. Его дети тоже ни в чем не знали отказа, но он полностью распоряжался их жизнью и во всем устанавливал свои порядки.
