Видатний французький комедіограф Жан-Батіст Поклен (1622–1673), всесвітня слава до якого прийшла під ім’ям Мольєра, жив у досить складний період історії Франції. То був час довгорічних внутрішніх чвар і важких зовнішніх воєн, що потрясали державу, руйнуючи економіку країни і ще більше погіршуючи становище народу. То був також період зростання могутності абсолютистської монархії. XVII ст. у політичному житті франції було позначене важливою подією — остаточним розгромом анархічної сваволі феодального дворянства, так званої Фронди (1648–1653). Створена абсолютистська держава майже до кінця століття лишалася наймогутнішою у Західній Європі. Намагаючись диктувати свою ідеологію суспільству, абсолютизм використовував. усі можливі засоби, особливо — розгалужені організації церкви, а також і літературу.
Васильченко у оповіданні хотів показати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pribluda-vasilchenko-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
– Я, – говорит, – вчера читал “Руслана и Людмилу”, там написано, что Руслан ездил на коне, а у нас он ходит по сцене пешком.
– Где же ты возьмешь коня? – говорю я – Даже если бы и был конь, все равно его на сцену не втащишь.
– У меня есть замечательная идея, – говорит он, – мы с тобой будем представлять коня.
– Как же мы будем представлять коня?
– У меня есть журнал “Затейник”, там написано, как двое ребят могут изобразить на сцене коня. Для этого делается из материи такая вроде лошадиная шкура. Впереди делается лошадиная голова, сзади – хвост, а внизу – четыре ноги. Я, понимаешь, залезаю в эту шкуру спереди и просовываю свою голову в лошадиную голову, а ты залезаешь в шкуру сзади, нагибаешься и держишься руками за мой пояс, так что твоя спина получается вроде лошадиная спина У лошади четыре ноги, и у нас с тобой тоже четыре ноги. Куда я иду, туда и ты, вот и получается лошадь.
– Как же мы сошьем такую шкуру? – говорю я. – Если бы мы были девчонки, то, может быть, сумели бы сшить. Девчонки всегда рукодельничать умеют.
– А ты попроси свою сестру Лику, она нам Мы рассказали обо всем Лике и попросили
– Ладно, – говорит Лика, – я вам но для этого ведь надо достать материи.