При третей встрече Гринева с Пугачевым, Гринев просит Пугачева ему, в том, что Швабрин хочет насильно взять в жены Марью, Пугачев помагает, после Гринев просит его отпустить их, Пугачев, отпустил их, даже когда Пугачева казнили, народ не мог поверить, что такого человека будут казнить. Т.е Пугачев был положительным героем, но и проявлялась и отрицательная черта, когда он вешал тех, кто не хотел присягнуть ему.
Старший сын Остап не хотел учиться: несколько раз убегал он из бурсы, но его возвращали; он закапывал учебники, но ему покупали новые. И однажды Тарас сказал Остапу, что если тот не будет учиться, то его отправят в монастырь на двадцать лет. Только эта угроза заставила Остапа продолжить учение. Когда Остап с друзьями проделывали всякие шалости, он брал всю вину на себя и не выдавал друзей. А Андрий любил учиться и был зачинщиком всех шалостей . Но ему всегда удавалось избежать наказания. Несмотря на различия, Остап и Андрий обладали цельным характером, только у Остапа это проявилось в преданности делу и отчизне, а у Андрия в любви к прекрасной панночке.
Що таке щастя? У кожного своя відповідь. На мою думку, щастя – то відчуття задоволення людиною своїх успіхів у праці, житті, приємні почуття від пізнанного, пережитого, побаченого, відчутого. Кожна людина цінує своє щастя і намагається утримати його подовше. Скільки людей – стільки думок. Одні вважають, що щастя у багатстві: шикарні особняки і домашній персонал в Одесі, дорогі авто і прибутковий бізнес – все це для них складові щасливого життя. Для інших щастя у здоров’ї рідних та близьких, у пізнанні світу, прилученні до мистецтва. Я вважаю, щаслива та людина, яка вміє бути успішною, духовно зростати – сама здобуває своє щастя, яким би воно не було. У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. У наш час діти сучасних скоробагатьків і акул бізнесу і є такими “павлусями-лежнями”, які часто ведуть паразитичний споживацький б життя. Чи позаздриш Павлусеві? Особисто я – ні! Нічого не робити і “пухнути” від їжі – то не природно для людини розумної. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим. Щастя не приходить саме, а дістається часто важкою працею. Оті для мене щастя – то своєрідний пошук чарівної квітки пізнання і натхнення. З насіннячка я рощу цю квітку, пізнаючи світ і людей. Я щаслива, що мною пишаються мама і тато, радію усмішкам своїх сестричок, досягненням рідних. Дякую Богові за сонячний день і пташиний спів, за здоров’я рідних і достаток у родині, за успішно прожитий день, за зроблені справи. Отже, щастя для мене в успішному поступі життя. Уявляю людське щастя як ясне сонечко, що світить для всіх і усміхається. Тільки ті, що бояться яскравого проміння, не пізнають шасливих хвилин. Щаслива людина випромінює позитивну енергію, обдаровує нею інших. Григорій Сковорода писав: “Щасливий той, кому вдалося знайти щасливе життя; але щасливіший той, хто вміє користуватися ним”. Так користуймося ним!
