Объяснение:Пересказывать басни Крылова и говорить о смысле, заложенном в каждой из них можно бесконечно. Самое главное — понять, для чего они были написаны. Мое мнение — для воспитания. Каждое произведение заканчивается некой моралью, которая должна быть заложена в сердцах детей и взрослых.
В первую очередь басни Ивана Андреевича, великого писателя, учат нас быть добрыми по отношению друг к другу. Еще одна важная мораль — честность. Никогда не нужно врать, потому что самая изысканная ложь все равно выльется наружу. Некоторые басни гласят, что всегда нужно оставаться самим собой, а главное — уметь находить выход из любой ситуации. Крылов повествует о том, что зависть — одно из худших человеческих чувств, а желание учиться и совершенствоваться положительно скажется на каждом из нас.
Именно благодаря таким моралям басни знаменитого Ивана Андреевича Крылова будут полезны не только школьникам, но и некоторым взрослым, которые в дальнейшем смогут подавать хороший, добрый пример своим детям.
Маленька дівчинка Пеппі залишилася сиротою. Вона живе абсолютно одна, робить що хоче і коли хоче. Пеппі веде себе дивним чином, вона не така, як інші дівчата: дуже сильна, господарська, спритна, розумна. Дівчинка вічно, щось вигадує і це подобається її друзям і Томмі Аннике. Пеппі прозвали Довгим-панчохою, тому що вона носила різні панчохи: чорний і коричневий. Вона добра душа, готова до товаришам у будь-яку хвилину. А ось її ворогам і хуліганам дістається по заслугах.Твір вчить, що у маленької людини може бути велике серце. Так героїня Пеппі Довга-панчоха надавала до хворим, тим, хто був підданий тортурам, глузуванням інших хлопців, пригощала дітей солодощами. У невеликому шведському містечку в покинутому будинку оселилася дівчинка дев’яти років. Звуть її Пеппі Довга-панчоха. Живе вона зовсім одна, так як її мама померла, коли Пеппі була ще немовлям, а от батько загинув під час шторму, але дівчинка думає, що він живий і живе десь на островах. Пеппі оптимістична, дуже сильна, господарська і майстриня на всі руки. У неї було руде волосся, вона їх заплітала в коси, веснянки на обличчі, невеликий носик, панчохи різних кольорів: чорний і коричневий, величезні туфлі, які постійно бовталися. Дівчинка завжди придумує цікаві історії про країни, в яких побувала разом з батьком моряком. У неї була мавпочка на прізвисько Нільс. Він був для неї вірним товаришем. З будь-якої речі вона може зробити щось корисне для дому. Вона познайомилася з двома хорошими акуратними вихованими хлопцями Томмі і Аннікою. Пеппі пригощала друзів млинцями. Потім подарувала їм подарунки. Дітям сподобалася нова приятелька і вони з нетерпінням чекали нової зустрічі з нею.
Наступного дня хлопці знову пішли в гості до Пеппі. Вони грали в детективів, як раптом звідки не візьмись, з’явилися п’ятеро хлопчиків, які напали на одну дівчинку Віллі. Побачивши Пеппі, вони відразу накинулися на неї, стали обзивати і дражнити її, а дівчинка тільки те й робила, що голосно сміялася. Такого повороту подій точно ніхто не чекав. Пеппі взяла одне з них і жбурнула на гілку дерева, потім другого. Так по черзі вона розправилася з усіма розбишаками, тим самим провчила їх. Пеппі вважала, що в школі їй не місце, так як онам не розуміла правил поведінки в цьому закладі. У дитячому будинку їй теж не сподобалося і вона пішла звідти.
А ось в цирку Пеппі відчувала себе, як у «своїй тарілці». Вона відмінно пройшлася по канату перемогла силача, осідлала коня і вміло скакала на ній. Як-то раз на одній з вулиць містечка почав горіти багатоповерховий будинок. В одному з вікон здалися особи хлопчаків. Одному було 5 років, а другий на рік молодший. Малюки просили до . Але сходи пожежників не діставала вікна. Тоді Пеппі вирішила до хлопцям. Нільс взяв мотузку і зачепив на гілку дерева, дівчинка взяла другий кінець каната і велику дошку. Вона спритно вилізла на верхівку дерева, дошку підняла і поклала її між деревом і палаючим вікном, вийшов міст. Пеппі пішла по дошці і забрала малюків. Повернулася вона з дітьми по тій же дошці. Таким чином, Пеппі врятувала життя двох дітей.
Пеппі з друзями їдуть на острів. Він знаходився на озері. Це місце ідеально підходило для хлопців. Пеппі взяла з собою все необхідне: їжу, намет, спальні мішки. Дівчинка з легкістю несла величезний мішок. Хлопці сіли в човен, а кінь пливла поруч. Вони припливли на острівець. Пеппі підстроїла корабельну аварію. Друзі розмістилися на цьому місці, запалили багаття. Почався дощ, мандрівники перечекали його в наметі, а кінь – під великим деревом. Дітям було дуже весело і комфортно. На сніданок Пеппі приготувала шинку з яйцями і ароматний кави. Товариші веселилися. Пеппі придумала гру – стрибати в озеро, розгойдуючись на канаті. Анніка і Томмі спочатку не вирішувалися, але незабаром вирішили спробувати і це їм дуже сподобалося. Розгойдуватися на канаті самому було веселіше, ніж пасивно ігати за іншим. Навіть Нільс захотів стрибнути у воду, але передумав в самий останній момент. Минав час, пора було повертатися додому. Тут хлопці виявили пропажу човни, кинули пляшку з посланням, але ніхто не прийшов йому на до . Пеппі стала нервувати і потім згадала, що сховала шлюпку від дощу. Діти повернулися додому.
Объяснение: короче я не знаю как
времени.
Евгений Базаров — моя противоположность. В его характере было, казалось, многое из того, за что можно уважать человека и чем восхищаться в литературном герое: ум,
самобытность, физическая сила, уверенность в себе, огромная работо Этот
нигилист в споре побивает аристократа Павла Петровича Кирсанова, умеет заставить
других слушать себя, уважать свою точку зрения. В чем же дело, почему он так
неприятен мне? И только потом я ясно поняла, что отталкивает меня в этом тургеневском герое: эгоизм и самолюбие, отсутствие жалости и доброты к другим.
Евгений Базаров не похож на других известных мне литературных героев, созданных писателями XIX века. Онегина и Печорина я не могу поставить рядом с ним только герои Чернышевского Лопухов и Кирсанов отчасти напоминают нигилистов, но даже они и “мрачное чудовище” Рахметов кажутся мне более человечными.
Не похож Базаров и на других тургеневских персонажей. Писатель сам признает этот факт. С Рудиным, Инсаровым героя “Отцов и детей” не сравнить.
Личность Базарова замыкается в самом себе, потому что вне ее и вокруг нее почти вовсе нет родственных элементов.
Он не поддерживать отношений с женщиной; его искренняя и цельная натура не поддается компромиссам и не делает уступок; он не покупает расположение женщины известными обязательствами. Но умные женщины у нас обыкновенно бывают осторожны и расчетливы.. . Словом, для Базарова нет женщин вызвать в нем серьезное чувство и со своей стороны горячо на него ответить.
“Мужчина должен быть свиреп”, — отвечает Базаров в разговоре с Кирсановым. И он весь в этом. Тургенев неоднократно подчеркивает в нем неудержимую, грубую, резкую натуру. Даже любовь, страсть в нем бьется “сильная и тяжелая”, похожая на злобу, а может быть, родственная злобе. Недаром даже Одинцовой он внушает вместе с уважением страх. Родился ли Евгений Базаров с такой сильной натурой, склонной повелевать людьми, держать их в нравственном подчинении, принимать их услуги, словно делая им одолжение, или же сказалось то, что он “самоломанный”, всего достигал сам? Но, как бы то ни было, это сын военного лекаря — личность очень сильная и незаурядная по всем статьям. Базаров признает только то, что можно ощупать руками, увидеть глазами, положить на язык, словом, только то, что можно освидетельствовать одним из пяти чувств. Все остальные человеческие чувства он сводит к деятельности нервной системы
Базаров, возможно сам ещё не полностью разобрался в себе, например в начале он называет любовь "белибердой" и признаёт только физическую связь между мужчиной и женщиной, но в последствии, влюбившись, начинает чувствовать себя романтиком, мучимым эмоциями.
Я считаю, что в образе Базарова выступают главные черты его социального облика, раскрывается и основной замысел романа — конфликт “отцов” и “детей”, между которыми не может быть примирения и единства.
Мое личное отношение к Базарову двойственно. С одной стороны, он мне нравится: он умен, образован, честен, обладает большой силой воли. Все эти качества в человеке привлекают. Но с другой стороны, я считаю, что надо сначала построить что-то новое, а потом ломать старое, а не наоборот. А то может получиться так, что, сломав все, что было, мы не сумеем создать что-то новое. Также мне кажется нелепым отрицать все: природу, искусство, музыку, любовь, даже то, чего не знаешь. Как можно отрицать то, чего не знаешь? Этого я не понимаю. Мне жаль Базарова, который в конце романа умирает. Вместе с ним умирают и те идеи, о которых он говорил. И все же.. . Поместив в центр романа спор Базарова и Кирсанова, Тургенев недвусмысленно дал понять, кому из них принадлежит будущее. Базаров побеждает Павла Петровича Кирсанова, тем самым доказывая превосходство нового над старым. “Это торжество демократизма над аристократией” — так оценивает И. С. Тургенев смысл изображенной им ситуации.