Проблема № 1 – мы уже не дети.
В период, который обычно называют подростковым возрастом (а это примерно от 12 до 18 лет), человек очень сильно меняется. Он взрослеет, начинает понимать себя, прислушиваться к себе, из ребёнка превращается во взрослого. И именно в этом возрасте ребёнок учиться жить отдельно, самостоятельно заботиться о себе и о своём окружении. Из-за этого чадо и отдаляется. Он уже вырос из того возраста, когда за ним ухаживают, но ещё слишком мал, чтобы полностью обеспечивать себя. Мы уже хотим казаться взрослыми, но для родителей мы всё ещё остаёмся детьми - вот суть проблемы для подростка. Но как с этим справиться?
Первым делом нужно понять, что ссоры и споры ни к чему не приведут. Общаться нужно спокойно, без переходов на повышенные тона.
Во-вторых: не старайтесь задеть или обидеть. Не сравнивайте ни детей, ни родителей: "А вот Настя...", "А вот тётя Лена...". Это неприятно и обидно, пользы это не приносит, а вот человек начинает искать проблему и думать, что он какой-то не такой, неидеальный и неправильный. Если мама ещё может проглотить обиду, то подросток начитает думать, что он плохой и родители его не любят. Если говорите про своего ребёнка, обращаете внимание только на его поступки, а не на то как дела обстоят у других.
Третье: попытайтесь найти общее решение проблемы поведения подростка. То есть реально нужно услышать мнение родителя и подростка. Поговорить. Мы уже достаточно взрослые, чтобы понять. Но и общайтесь с нами как со взрослыми, а не отчитывайте, как маленьких детей.
Проблема №2 Когда родители жалуются на нас.
Представим себе ситуацию, когда взрослые при подростке начинают жаловаться на него кому-нибудь постороннему. Знакомо, правда? Жалуются много кому: друзьям, учителям, родственникам и знакомым в магазине и в гостях. Почему это происходит?
Я могу выделить две проблемы:
Когда родители хотят поддержки со стороны. По сути, это жалоба даже не совсем на подростка, а на усталость родителя в общем. Взрослому тоже хочется, чтобы его утешили и поддержали. Даже мы это понимает иногда! Но вот то, что вы жалуетесь нам, подросткам, очень обидно!
Второй: когда родитель хочет подтвердить своё мнение. Преподносится это обычно так: "Вот, даже тётя Лена согласна, что две тройки - это очень плохо!". Ну круто что она согласна. Поверьте, мы тоже в курсе, что пять получить лучше, чем три. Может лучше стоит разораться почему так вышло?
И в том, и в другом случае, это большая проблема, особенно, когда это говорится прямо при подростке. Не делайте так Если устали- скажите об этом прямо. Или хотя бы задумайтесь, почему вы так хотите тому ЧУЖОМУ человеку на своего РОДНОГО ребёнка. Самым лучшим выходом я считаю не выносить из дома семейные ссоры. Если вы поссорились, это только ваше дело, ваши эмоции и посвящать в них кого-то ещё вовсе не нужно. Решите всё дома, наедине, спокойно.
Проблема № 3 – карманные деньги подростка.
Дальше хочу рассказать ещё об одной проблеме, которая, кстати, является отличным примером поиска совместного решения во Подросток больше, чем ему дают. Мама и дочка спорят из-за денег. Дочка хочет купить себе какую-то вещь, но ей не хватает средств. Она считает, что ей должны давать больше карманных. Мама думает, что эта вещь не слишком нужная и нельзя давать дочери слишком много, так как этим она её балует.
Істина людини – те, що робить її Людиною (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) Відомий французький письменник весною 1943 року опублікував один з найпоетичніших творів, який підводить до своєрідного підсумку творчих шукань художника – казку “Маленький принц”. Андре Моруа писав: “Ця дитяча книга для дорослих має багато символів, і символи прекрасні, тому що вони здаються водночас прозорими і туманними. Головна гідність твору мистецтва в тому, що він виражає, незалежно від абстрактних концепцій”.
Як у кожній казці, у “Маленькому принці” розповідається про дивні і фантастичні події. Маленький мешканець далекої планети після мандрів астероїдами потрапляє на Землю. І хоча Земля прекрасна, та його владно кличе до себе рідна планета, на якій росте випещена ним, Маленьким принцем, прекрасна Троянда. Та у казці приховані, як це часто буває у Екзюпері, його глибокі роздуми про світ, про людей, про майбутнє планети. “Я не хочу, щоб мою книгу читали заради забави”, – зізнавався письменник, націлюючи читача на серйозне ставлення до сприйняття “Маленького принца”.
Саме ця серйозність зумовлює появу тих глибоких і важливих думок, які не можуть не прокинутись у головах дорослих, які теж колись були дітьми. “Є таке тверде правило, – казав мені після Маленький принц. – Встав уранці, умийся, наведи порядок на своїй планеті. Неодмінно треба кожен день прополювати баобаби, якщо їх уже можна відрізнити від трояндових кущів: молоді паростки у них майже однакові”. Цінна сама по собі щирість, яку дарує світові дорослих Маленький принц: турбуйся про порядок на планеті, звільняй її від сил, які загрожують зруйнувати твою колиску. І це першочергове завдання, яке не можна відкладати. Це повсякденна робота тих, хто не згубив не тільки чистоту свого власного дитинства, але і любов до тих маленьких принців, що мешкають на нашій планеті.
Так у дитячій казці народжується пафос відповідальності за долі близьких, рідних нам світів, який дозволяє говорити про “Маленького принца” як про один з кращих і актуальних творів сучасної літератури. Мандри Маленького принца чужими планетами знаходять особливий сенс і тому, що на жодній із планет він не знайшов щастя. Його владно кличе крихітна, загублена в космічних далях невелика планета, на якій живе його Троянда. Важко робити якісь висновки, та ностальгічна туга Маленького принца за своєю планетою не може не викликати асоціацію: Земля – дім землян. І хоча людство намагається розкрити таємницю космічної далини, туманних галактик, чужих зірок, воно завжди буде повертатися до своєї колиски з особливою радістю.
Бо дім людський є тільки дім земний. Мудрість змії полягає в розумінні того, що “серед людей теж самотньо”. Мудрість Маленького принца і дорослого льотчика, з яким зустрівся Маленький принц, інша: серед людей не може бути самотньо, якщо людські серця горять світлим вогнем любові до всього навколишнього, якщо любов до ближнього не затьмарена ненавистю, деспотизмом і неосвіченістю тиранів. І цю чисту любов неможливо знайти очима, її “шукати треба серцем”. Головне у казці полягає в тому, що Маленький принц лише тоді відкриває свої таємниці, коли людина знаходить у собі те прекрасне, що глибоко заховане в ньому чи заснуло в його серці під тягарем “дорослих” років.
Збудити це згасле чи заснуле прекрасне в дорослій людині, примусити її пильніше вдивитися у світ, щоб світ цей зробити кращим, – такий задум “Маленького принца”.
Объяснение:
