Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана. Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.
Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.
На мою думку, вони втекли тому, що їхня любов була щира. І хоч вони не пробули дуже довго разом, але хоч той невеликий період вони були щасливі.
дорогий остап!
ти знаєш, що таке кохання, що таке свобода? ймовірно, що ти як ніхто це знаєш, бо дуже кохал свою соломяю, але для пана, як і інші його кріпаки, ви були лише живим товаром. остап я вважаю що ти був щасливим навіть у цьому положенні, бо соломія настільки тебе
кохала, що не вважала свого життя без тебе. нажаль що спроба визволення тебе, закінчилася загибеллю івана і соломії.
ти втратил соломію, це дуже сумна подія, та я вважаю що ти втратил половину своєї душі. тому твоє життя після цього стало неповним і втратило усякий сенс. але твоя доля
та твоеї коханої вражає мене великою трагічністю і надзвичайною душевною силою. ти усе своє життя мріяв про свободу, яку у наш час ми іноді не ценуємо.
если я тебе , нажми на кнопку ""!
Бред полный!