Гобсек має витончений розум, сильний характер, він чудовий психолог. Та все ж таки всі його таланти спрямовані лише на одне — накопичення грошей, багатства. Зваживши весь свій життєвий досвід, уже немолода людина, герой повісті дійшов до розуміння того, що "з усіх земних благ є тільки одне, щоб людина прагнула його. Це золото!"
Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує людей, принижує їх морально і стає володарем їхніх доль. Гобсеку не потрібна політична влада — йому досить влади лихваря.
Будучи багатою людиною, сам Гобсек живе в неохайній кімнаті, пішки ходить до своїх кредиторів, погано харчується, мерзне на вулиці, бо одежина бідна та слаба. Весь його зовнішній вигляд викликає жах і відразу.Інтелектуальна людина, всю свою талановитість Гобсек спрямував на фанатичне накопичення багатства, бо вважає, що почуття внутрішньої свободи, безпечне існування, повагу та незалежність дають тільки гроші.
Останні часи життя Гобсека. У каміні палають гроші, плавляться золоті злитки, будинок пронизаний сморідом від зіпсованих продуктів, скрізь нагромадження меблів. Вірний своєму принципові безпристрасності, він нічим цим не користувався^'
Старий лихвар помер. Жага до збагачення лишилась
Лиса представляется ловкой, коварной, льстивой, изворотливой. Ворона — склочная, недальновидная, примитивно глупая. Оба ключевых образа являются отрицательными. Рыжая плутовка мастерски льстит и очаровывает, а ворона поддается на это, показывая свою слабость. Автор осуждает даже не лесть, а глупость тех, кто на нее поддается.
Показывает, насколько льстивы речи лисицы, добавляя в ее речь такие слова, которые никак нельзя связать с вороной: что за шейка, что за глазки! Ангельский голосок! Царь-птица! Лисица предстает перед читателем как упорный герой, который в итоге добивается своей цели. У кого-то она может вызвать даже симпатию и уважение. Но ее нельзя считать положительной, потому что она использует для достижения своих целей не очень хорошие методы. Она руководствуется исключительно собственными интересами.
Ворона же предстает перед читателем как исключительно глупое создание. Прекрасно осознавая, кто она такая, ворона все же поддается на уговоры, забывается и попадает в хитро расставленные сети. Наказание постигает ослепшую от лести ворону. Она теряет свой сыр, который так мечтала съесть.
Развязка басни стремительная, заключается буквально в последней строке второй части. Льстецы, добившись цели исчезают, забывают об обещаниях.
