Буря покрыла мглой небо, совсем как у Пушкина, и оно стало низким-низким и темным-темным. Звезды на нем почти не видны, а луна лишь на миг показывается из-за серых мохнатых туч. В такой вот зимний-зимний, студеный и неприютный вечер хорошо тому, у кого есть теплый дом, стол с настольной лампой под зеленым абажуром и интересная книга.
Почему бы и не скоротать вечерок, отдохнуть от надоевшего компьютера, положить на колени кошку и погрузиться в волшебный мир книги. Уже совсем поздно, закрываются глаза и слипаются ресницы, но ты плывешь по этому морю строчек. Ну ещё чуток, ну вот только узнать бы, куда на самом деле привела Дон Кихота эта дорога? Победил ли Ахилл Гектора? Жив ли Мальчиш-Кибальчиш? Нет, он погиб, и твои щеки мокры от слёз.
А в окно стучит метель, кружась в желтом свете уличных фонарей. Дом притих и замолчал. И ты уплываешь в мир снов, чтобы всё повторилось завтра.
,,Пурпурові вітрила,, Олександра Гріна - це відома повість про заповітну мрію. Головні герої в ній дивовижні.
Принц Грей - мрійник і романтик, який з дитинства мріяв про море і свій особистий корабль. Ассоль, дівчина в яку закохався Грей, має незвичну долю. Всі зважають її дивакуватою, тому що в неї дивна мрія. Але незважаючи на це, вона щира та добра.
Грей ще в дванадцять років побачив картину з кораблем, який плив по морю. З того часу в нього з'явилась мрія, яку згодом він перетворив в реальність. Коли він закохався в Ассоль, він вирішив здійснити її мрію.
В кінці повісті головні герої знову зустрічаються, щоб бути разом завжди. Білий корабель Артура Грея з червоними вітрилами перетворився в втілення любові, щастя і виконання мрії Ассоль.
Я вважаю, що Олександр Грін створив неймовірний твір, яким захоплюються різні люди по всьому світу. У цій повісті він показав, що мрія, якщо вона справжня, легко може перемогти закони буденного світу.
