Среди других играющих детей Она напоминает лягушонка. Заправлена в трусы худая рубашонка, Колечки рыжеватые кудрей Рассыпаны, рот длинен, зубки кривы, Черты лица остры и некрасивы. Двум мальчуганам, сверстникам её, Отцы купили по велосипеду. Сегодня мальчики, не торопясь к обеду, Гоняют по двору, забывши про неё, Она ж за ними бегает по следу. Чужая радость так же, как своя, Томит её и вон из сердца рвётся, И девочка ликует и смеётся, Охваченная счастьем бытия. Ни тени зависти, ни умысла худого Ещё не знает это существо. Ей всё на свете так безмерно ново, Так живо всё, что для иных мертво! И не хочу я думать, наблюдая, Что будет день, когда она, рыдая, Увидит с ужасом, что посреди подруг Она всего лишь бедная дурнушка! Мне верить хочется, что сердце не игрушка, Сломать его едва ли можно вдруг! Мне верить хочется, что чистый этот пламень, Который в глубине её горит, Всю боль свою один переболит И перетопит самый тяжкий камень! И пусть черты её нехороши И нечем ей прельстить воображенье,- Младенческая грация души Уже сквозит в любом её движенье. А если это так, то что есть красота И почему её обожествляют люди? Сосуд она, в котором пустота, Или огонь, мерцающий в сосуде?
Ерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчили п’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завдання зібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшли вдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбом старший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на два дні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителька ще довго згадувала цей випадок. У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх. Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді. Митько і Сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник.
Глаза - это то в чем отражается вся наша жизнь. Они выдают нашу усталость и боль, нашу радость и наше счастье. Именно поэтому их называют зеркалом души. Потому что в них отражается все что мы чувствуем все о чем думаем, глаза часто выдают нас. Глаза можно назвать озером, т котором отражается всё что происходит с нами в жизни. Глаз - сенсорный орган человека, обладающий воспринимать электромагнитное излучение в световом диапазоне длин волн и обеспечивающий функцию зрения. Так говорят врачи, ученые, учителя биологии. Но мы то знаем, что наши глаза индивидуальны и они могут выдать нас. Глаза действительно зеркало души, и в них прячутся глубины озер, и вершине чувств.
