Творческое наследие Ю. Домбровского еще мало изучено, хотя его произведения — одно из интереснейших явлений в истории русской и казахстанской литературы XX столетия.Он жил в сталинскую эпоху, когда умение выжить в лагере было сродни искусству. Судьба его не очень жаловала, но, несмотря на пять арестов и три серьезные отсидки, писатель смог войти в нормальную жизнь, заниматься журналистикой,переводами, литературой. Человеком он был разносторонним, неплохо владел латинским, немецким языками и в то же время мог изъясняться на уголовном жаргоне.Юрий Домбровский пришел в литературу в 30 годы, когда установки и догмы социалистического реализма в литературе и искусстве укрепляли свои позиции. Писатель подписывался псевдонимами Ю. Юрьев, А. Юрченко, С. Кар и другими, а то и вовсе его работы шли без подписи, чтобы не вызывать раздражения властей.
Дон Кіхот — бідний ідальго, який зовсім втратив здоровий глузд, без міри начитавшись низькопробних рицарських романів. Вигадавши нове ім’я собі, своїй шкапі, знайшовши кумедні старі обладунки, він вирушає у мандри Іспанією XVII століття, щоб захищати ображених та пригноблених. Його мета благородна і добра, але герой викликає у співвітчизників лише сміх та нерозуміння. Дон Кіхот живе у своєму вигаданому світі рицарства і не хоче бачити реалій сучасного йому життя. Мабуть, через те його добрі наміри часто-густо не допомагають, а лише шкодять людям і йому самому. Дон Кіхот — добрий і справедливий, діяльний та самовідданий. Він не потребує визнання інших, бо абсолютно переконаний у своїй правоті Санчо Панса — бідний селянин, «багатий на дітей і бідний на статки», який погодився мандрувати із Дон Кіхотом у ролі зброєносця. Він — протилежність своєму господареві майже в усьому. Санчо Панса погодився на подорож із Дон Кіхотом лише через обіцянку останнього зробити його губернатором острова, тобто з корисливим мотивів, а не заради ідеї. Санчо не вміє читати й писати, проте є втіленням народної мудрості, яка вчить бути обережним і не наражатися на небезпеку без поважної причини. Так, власне кажучи, Санчо Панса і намагається вчиняти, тим більше, що, порівняно із Дон Кіхотом, він досить боязкий, чого не приховує. Ставши «губернатором», Санчо Панса прагне правити справедливо, як навчав його Дон Кіхот
Свиньин посчитал себя обязанным доложить обер-полицмейстеру Кокошкину. Дело приобрело широкую огласку.
Офицер, выдавший себя за был награждён медалью «за погибавших». Рядового Постникова было приказано высечь перед строем двумя сотнями розог. Наказанного Постникова на той же шинели, на которой его секли, перенесли в полковой лазарет. Подполковник Свиньин приказал дать наказанному фунт сахару и четверть фунта чаю.
Постников ответил: «Много доволен, благодарю за отеческую милость». Он и на самом деле был доволен, сидя три дня в карцере, он ожидал гораздо худшего, что мог ему присудить военный суд.