Вот) В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Главный герой произведения — Николенька Иртеньев. Это маленький десятилетний мальчик с добрым, чутким сердцем, живой и впечатлительной душой. Становление характера Николеньки проходит среди различных, близких ему людей: родителей, братьев и сестер, учителей, дворовых. Отношения с каждым из них оставляют в сердце мальчика неповторимый след, оказывающий влияние на душевное состояние, мысли и чувства Николеньки. Отзывчивый и впечатлительный ребенок внимательно наблюдает не только за событиями, происходящими в мире внешнем, но и за изменениями в своем внутреннем мире. Эта внимательность ко всем движениям собственной души Николеньке справляться со многими проблемами, делать верные выводы. Мне кажется, что в будущем из Николеньки вырастет добрый, наблюдательный, отзывчивый и честный человек.
Королева занимает отрицательное положение. Но слепо говорить что она плохая нельзя. Это королева. С рождения она жила в шелку и другой жизни не знала. Она говорила: «А я могу вас казнить в любую минуту». Но в тоже время она не знала другой стороны жизни.
Ей было всё равно на всех. Она была настолько ленивая, что могла казнить человека, только за то, что слово казнить короче слова помиловать. Она говорила: «Напишу казнить это короче». К учителю относилась жёстко. Пугала и заставляла делать то что захочет. Ему приходилось делать вид, что все её не правильные ответы правильные. Королева и дочь были похожи нравами, но королева была богаче и избалованней. Королева считала, что всем людям хорошо жить, но когда она увидела жизнь падчерицы, её сердце дрогнуло. Она поняла, что слишком высокомерна.
Этот герой сначала занимал не лучшее положение, но потом понял что не прав и признал ошибку . В конце произведения королева стала положительным героем
В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
a