Это много ноя попробуюван сергеевич тургенев обладал способностью ясно видеть и глубоко анализировать противоречия той психологии и той системы взглядов, которая была близка ему самому, а именно—либеральной. эти качества тургенева – художника и психолога, появились в повести «ася», в которой автор, в сущности, раскрывает слабые стороны характера, выработавшегося на почве дворянского либерализма. тургенев говорил, что писал эту вещь «горячо, чуть не со слезами». тургенев иван сергеевич (1818 - 1883), прозаик, драматург. родился 28 октября (9 ноября н.с.) в орле в дворянской семье. отец, сергей николаевич, отставной гусарский офицер, происходил из старинного дворянского рода; мать, варвара петровна, - из богатой помещичьей семьи лутовиновых. детство тургенева прошло в родовом имении спасском-лутовинове. рос он на попечении "гувернеров и учителей, швейцарцев и немцев, доморощенных дядек и крепостных нянек". особое место у тургенева занимали женские образы. в женской натуре, по его мнению, цельной, чуткой, бескомпромиссной, мечтательной и страстной – воплощено ожидание нового, героического. поэтому он дает своим любимым героиням право суда над отдельными персонажами. в создании психологического и сатирического портретов он является последователем пушкина и гоголя. в к творчеству тургенева было проявлено повышенное внимание: его труды назначались обязательными к прочтению школьниками, на их темы назначались вступительные сочинения в вузы, по ним ставились театральные постановки и снимались фильмы; в спасском-лутовинове открыли его музей. каждый писатель создает в своих произведениях неповторимые, особенные образы. некоторые из них забываются, а другие остаются в памяти читателей надолго. и. с. тургенев воплотил в нескольких своих произведениях образ, навсегда вошедший в мировую как «тургеневская» девушка. это светлый челоек,который создал новые образы в ,сделал много для языка.он любил россию.я рада,что такой человек жил в моей родной стране.я этим горжусь
Володимир короленко в своїй повісті «сліпий музикант» намагається розкрити перед читачем горе людини, що народився сліпим. він хоче показати нам, як важко людині, яка народилася сліпою, знайти своє призначення в житті. петро представляє весь світ у звуках і відчуттях. він представляє деякі зовсім незнайомі йому поняття в звуках. але в той же час, ці ж звуки сиплються на нього з усіх боків, не відпочинку. іноді він навіть не може витримати напору емоцій. кожен новий звук зачіпав у душі петра як би окрему струнку. а якщо торкнутися відразу всі струнки, то механізм розбудовується. так було, коли він вперше вийшов на весняну природу. після цього він кілька днів був у маренні. сприймаючи кожен звук окремо, він міг скласти мелодію. а, почувши чудову гру конюха іохима і своєї мами, у нього з’явилося потяг до музики. музика — ось спосіб висловити емоції, що переповнюють його з усіх сторін. дядько максим і його сестра, мама петра, їй знайти себе в житті. та петро не без їх розуміє своє призначення. дівчинка евеліна, майбутня дружина петра, зрозуміла його і йому своєю любов’ю, ласкою, чуйністю і співчуттям. петро «носився» зі своїм горем, не знаючи і не розуміючи свого призначення в житті, однак після зустрічі з убогим і волоцюгами він розуміє, що він живе в достатку. а жебраки хоч і зрячі, але вони сидять на морозі заради копійок. це дві сюжетні лінії, без яких розповідь втратило б свій сенс. без співчуття до інших петро не зрозумів би, що він не один нещасний в цьому світі. просто є різні сторони нещасть. повість закінчується концертом, який відзначає кінець юнацтва в життя сліпого музиканта. а що виховав його дядько максим каже собі: «так він прозрів…і зуміє нагадати щасливим про нещасні.»
