твір Льюіса Керролла “Аліса в країні Чудес”. У ньому розповідається про пригоди дівчинки у казковій країні. Аліса була дуже допитливою. Любила дізнаватись про щось нове. Тому дивний кролик зацікавив дівчинку. Вона була розумною, ввічливою і чемною. Інколи їй ставало дуже нудно. Тоді дівчинка бралась до нової справи. Особливо мене захоплює те, що вона була життєрадісною, не втрачала віри у свої сили. Здивуванню її не було меж, адже навколо відбувалося стільки незрозумілих речей. Аліса була надзвичайно товариською. Швидко знаходила з усіма спільну мову. Міркувала часто вголос. Відкрила для себе багато такого, над чим не замислювалась раніше. Зрозуміла, що “є загадки, на які нема відгадки”, “думати та казати – це далеко не одне й те саме”, “щоб отримати відповідь, треба ставити правильні запитання”. Аліса любила тварин. Сумувала за своєю улюбленицею Діною. Пригоди Аліси в країні Чудес просто неймовірні. Я раджу усім прочитати цей твір.
Сегодня у нас будет контрольная по математике, и я решил не ходить в школу. Родители рано ушли на работу, они не узнают, что я один день прогуляю; я очень устал, уже конец года, меня замучили дела! “Могу я хоть один день отдохнуть? — спрашиваю себя и тут же утвердительно отвечаю: — Конечно!” Это был божественный день. Я пересмотрел все телепередачи, объелся вареньем, собрал модель самолета, хранившегося со дня рождения. Потом сел за уроки. Неожиданно зазвонил телефон. Я взял трубку. Звонила наша классная руководительница, она спросила, почему меня не было в школе. Голосом отца я ответил, что сын болен, у него высокая температура. Анна Юрьевна забеспокоилась о моем здоровье, спросила, не надо ли чем . Я поблагодарил ее за заботу и ответил, что ничего не нужно. Потом она попрощалась и спросила, с кем разговаривала? И я, не подумав, ответил: — С моим папой!
