Объяснение:
В тайге Васютке выжить несколько законов, которые обязательно должен знать человек, который отправляется в неизвестную местность. Во-первых, необходимо взять с собой продовольствие и спички. С спичек можно развести костер, около которого можно согреться. Также огонь может привлечь внимание людей и отогнать диких зверей.
Важно делать засечки на деревьях, именно они заблудившимся путникам вернуться домой. Когда Васютка отвлекся и забыл про эти зарубки, тогда он и сбился с пути. Если у путника есть ружье, патроны нужно расходовать очень осторожно. Они могут понадобиться, чтобы застрелить дичь или отогнать дикого зверя.
Когда Васютка вышел к озеру, то очень удивился, что там обитает белая рыба, ведь ее обычное место обитания – реки. Васютка сделал вывод, что озеро проточное и имеет выход в Енисей.
Твир на тему БЫТЬ СОБОЙ
кароче братанчик будь чловеком а не волчарой поганым, и ментом драным! Сказал:Пан Журден
Объяснение:
Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час — сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття — адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого — природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?
Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу. Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" — ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна дурість і неуцтво.
На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.
