Объяснение:
По дороге героя захватили в плен татары. Это произошло из-за того, что его товарищ по фамилии Костылин бросил его, ускакав вместе с ружьем. Жилина отвезли в аул, заковали в колодки и закрыли в сарае. Утром он был продан Абдулу. Хозяин наказал дочери Дине дать пленнику хлеба и воды, так они с девочкой и познакомились. Несмотря на то, что инородец настораживал Дину, он одновременно вызывал у нее интерес. Спустя какое-то время они подружились. Жилин развлекал девочку, вылепливая из глины для нее кукол, а она тайком приносила ему вкусную еду (лепешки и мясо). В плену он все же встретился с Костылиным, его тоже поймали и продали тому же хозяину.
С течением времени герой ужился с татарами, всячески им, а Абдул запирал его в сарае только на ночь. Но он все равно оставался пленником и мечтал сбежать. Для этого он долго копал подкоп. И в одну из ночей Жилин вместе с Костылиным соверши попытку побега, но, к сожалению, неудачную. Их поймали и привезли обратно в аул. Там беглецов вновь заковали и бросили в яму. Но на Жилину снова пришла дочь хозяина. Она ему бежать, не заботясь при этом о собственной судьбе. Герою приходится преодолеть большое расстояние с колодками на ногах, но он выбирается.
А. Адаліс, Р. Алієв, К. Арсенєва, К. Бальмонт, Ц. Бану, С. Ботвіннік,В. Буга-євський,М. Ватагін, В. Величко, К. Герра, В. Голубов, Н. Гребньов, А. Гру-зинський, В. Державін,В. Зайцев, Т. Зульфікаров, І. Ільїн, В. Кафаров,С. Ка-шеваров, Л. Козловський, Я. Козловський, М. Кононов, Ф. Корш, О. Кушнер, Т. Лебединський, М. Леонтьєв, С. Ліпкін, В. Мазуркевич, Х. Манувахов, Б. Маршак, В. Мікрюков, І. Налбандян, А. Наумов, невідомий з ініці-алами Л. В.,Л.Некора, Л. Озеров,М. Османов,Л. Пеньковський,Г П. Порфіров, В. Рафальський, О. Ревіч, М. Рейснер, Б. Розенфельд, О. Румер, С. Сєвєрцев, Д. Сєдих, І. Сельвінський, Гл. Семенов, М. Синельников, Т. Спендіарова, А. Старостін, М. Стрижков, В. Тардов, А. Тарковський, Н. Тенігіна, І. Тхоржевський,А. Умов, Я. Часов, О. Щербаков, О. Янов.
сторінках роману „Айвенго” триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й
підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності.
Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому
він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане.
Айвенго
— ідеальний лицар. Пряме і переносне значення слова лицар збігаються, коли
йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм
співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність,
справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго
втілено ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому
аристократах.
Зовсім
інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його
відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він
досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна
особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений,
він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати
авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить
голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий
відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради
своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає
він справжній! Пристрасна натура, сильний дух... Але його душа вже знівечена
постійною жорстокістю і насильством.
Айвенго
і Бріан де Буагільбер – сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один
одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.