Объяснение:
Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба
Барыня - избалованная пожилая женщина, с большим состоянием, которое позволяет жить ей в собственное удовольствие. Как и все старики она требует к себе повышенного внимания, чтобы прислуга исполняла все ее прихоти. Она любит покапризничать, все ее приказания выполняются с полуслова. За ней по пятам ходят девки-прислужницы, которые готовы сделать все, что скажет их хозяйка.
Характер у барыни тяжелый, она женщина сварливая, у нее "семь пятниц на неделе" - сейчас так. а через 5 минут по-другому.