Один із головних героїв "Чорнильного серця" - палітурник Мортімер, скорочено - Мо. Він володіє незвичайним даром: викликати з книжок у реальний світ персонажів і речі. Таким чином із книжкових історій до реального світу потрапляють кілька злих істот, серед яких - лиходій Капрікорн.
Стрічка "Чорнильне серце" вийшла у прокат у 2009 році
Капрікорн і його прибічники хочуть назавжди лишитися в реальному світі. Для цього їм потрібно знищити всі примірники книжки, з якої їх вичитали. Мо та його 12-річна дочка Мегі тікають від лиходіїв. Вони знаходять притулок у родички, колекціонерки книжок Елінор, і переживають багато пригод.
У якийсь момент Меггі дізнається, що успадкувала талант батька: вона теж може "вичитувати" книжкових персонажів у реальний світ. Феноліо - автор книжки, яку має прочитати вголос Меггі, - переписує історію й допомагає Меггі, Мо та Елінор перемогти лиходіїв.
Да, на мой взгляд, пьеса Жана-Батиста Мольера "Мещанин во дворянстве" очень актуальна и сегодня. Она остается злободневной потому, что речь в пьесе идет вовсе не о сословиях (мещанах и дворянах), а о людском тщеславии. А уж тщеславие в наше время цветет пышным цветом. Поэтому очень многие современные люди могли бы увидеть в господине Журдене себя, если бы захотели.
Кого же можна назвать сейчас "господином Журденом"? Да многих! Например, тех, кто изо всех сил старается казаться "успешными", "состоятельными", покупая себе статусные вещи и влезая в долги. Или тех, кто воображает себя "не таким как все" и изо всех сил подчеркивает свою "элитарность". Или тех горожан, которые демонстративно презирают выходцев из деревни и стараются не упоминать о собственной бабушке, живущей в селе. Иными словами, все то множество людей, которые стараются казаться не такими, какие они есть - все они в чем-то господа Журдены. Поэтому пьеса Жана-Батиста Мольера "Мещанин во дворянстве" нисколько не устарела.
Объяснение:
