вона померла а тоді
Объяснение:
Міфологічний сюжет про Орфея й Еврідіку теж пов'язаний із темою мистецтва, що перемагає все на світі, навіть смерть. Син фракійського царя Еагра (за іншими міфами, син Аполлона) і Калліопи (музи співів, епічної поезії та науки) — славетний співець і поет Орфей міг зачаровувати своєю грою на арфі нетільки людей, а й звірів, дерева та скелі. Від його пісень заспокоювалося навіть розбурхане море. Згідно з грецькими міфами, Орфей брав участь у поході аргонавтів до Колхиди, допомагаючи їм своїм мистецтвом у скрутні хвилини.
Любовь к родителям - это прекрасное чувство, которое испытывает каждый из нас.
В житие Сергия Радонежского, братья Варфоломея женились. Варфоломей попросил у отца согласие на иноческую жизнь. Родители попросили его подождать и "проводить их до гроба", ведь они были стары, больны, бедны. Юноша с радостью пообещал ухаживать за ними до конца их жизни и с того дня старался угодить им, чтобы они молились за него и дали ему благословление.
Из жития я хочу сделать вывод: одна из наших главных обязанностей - забота о родителях и нам не стоит забывать о ней.
Дід Дем’ян — найстарший із родини Стельмахів. Добрий, розумний, працьовитий, веселий, відчайдушний, талановитий хазяїн, стельмах. Його поважали усі люди. Любив та цінував свою дружину. Чесно працював на своїй землі.
Цитатна характеристика.
• «Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого».
• «…Через те що мого діда знали по всіх довколишніх селах, йому не так просто було дійти до кінської торговиці — його одразу потягли в ті незаконні «дімки», де люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку. Дід саме був із тих, що купляють веселощі на душу, а рум’янці на вид».
• «Найдорожчим для бідного чоловіка є земля, вірна жінка і пісня».
• «З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху посміювалися наші вуличани. Де ж це видно так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? Коли дідусь пізно повертався з роботи чи заробітків, то шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуся. Дід обіцяв, що більше цього не буде, і знову робив по-своєму».
• «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда. Прокинувся він на світанку з хворобою в грудях. Її вже не змогли вигнати ні піч, ні парене зерно, ні добра чарка. Через три дні спочивав у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка і шавлі…»