У листопаді 1669 Париж відвідала делегація послів султана Османської імперії (Оттоманської Порти) Мехмеда IV. Бажаючи справити враження на послів, Людовик XIV прийняв їх у всій своїй величі. Але блиск алмазів, золота і срібла, розкіш дорогих тканин залишили турецьку делегацію байдужою. Досада короля була тим сильнішою, бо, як виявилося, глава делегації Солиман-ага виявився обманщиком, а не послом турецького султана. Людовик замовляє Мольєру і Люллі «смішний турецький балет», в якому була б висміяно турецька делегація, для чого призначає йому консультанта, шевальє д’Арвье, що недавно повернувся з Туреччини і знайомого з їхньою мовою, звичаями та традиціями. Навколо «Турецької церемонії» протягом 10 днів репетицій було створено імпровізоване подання “Міщанин-шляхтич”, показане королю і королівському двору 14 жовтня 1670 в замку Шамбор в декораціях Карло Вигарани від спектаклю «Пан де Пурсоньяк» та з танцями П’єра Боша. Через місяць спектакль був перенесений на постійну сцену Мольєра, в театр Пале-Рояль, перший спектакль в Парижі відбувся 28 листопада 1670. За життя автора було зіграно 42 вистави (6 в 1670 р, 28 в 1671 і 8 в 1672 р, не рахуючи придворних уявлень в жовтні і листопаді 1670 р .: чотирьох в Шамборе і декількох в Сен-Жермені).
Объяснение:
Стихотворение Н.А.Некрасова "Крестьянские дети" названо так, потому что главная его тема - жизнь крестьянских детей. Оно рассказывает о разных встречах автора с деревенскими ребятишками и об авторском осмыслении этих встреч. Встреча героя во время его очередной охоты произошла, когда герой утомился, заснул в сарае, а проснувшись, увидел, что за ним наблюдают через щель несколько крестьянских ребятишек. Автор - не крестьянин. Некрасов пишет о себе: живя в Петербурге, занимаясь журналистикой, он очень любил охотиться и уезжал из города в леса, гле отдыхал, охотился и писал стихи. Первое, что видит герой, - это глаза детей. Он описывает их с большой любовью, потому что в глазах отражается душа человека, сравнивает их с полевыми цветами: Все серые, карие, синие глазки - Смешались, как в поле цветы. В них столько покоя, свободы и ласки, В них столько святой доброты! Когда дети обращаются в бегство, подумав, что герой просыпается, поэт пишет: "человека заслыша / Так стаей с мякины летят воробьи". Автор ласково сравнивает детей со стайкой пугливых Воробьёв.
