Кажуть, що шкільні роки — незабутня пора, а шкільна дружба — найміцніша. Так це чи ні, ви зможете оцінити не тепер, а тільки на відстані років. Для великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, із яким ми познайомимося ближче на цьому уроці, навчання в Ліцеї стало найсвітлішими роками, сповненими творчості, дружби, душевної гармонії своїм друзям Пушкін присвятив багато віршів, а особливий серед них — «19 жовтня 1825 року». 19 жовтня 1811 року — день відкриття Ліцею, і всі ліцеїсти вважали його своїм святом. Після закінчення Ліцею (1817) поет уже знаходився в засланні, у Михайлівському, і не зміг побувати на традиційній зустрічі випускників. Це був нелегкий час для поета — глушина, нікого, крім няні, поряд, друзі далеко, майбутнє невідоме. Тому він був дуже радий, коли його відвідав ліцейський друг Іван Пущин, вони згадали всіх друзів. Це й було поштовхом для створення багатьох поетичних шедеврів, з одним із яких ми й познайомимося на уроці.
Объяснение:
Любая, милая, —
Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай
Там за нивами...
Вірш "Арфами, арфами..." побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе в обіймах Всесвіту, а його ліричний герой прагне пізнати себе, знайти своє місце в житті, свій органічний зв'язок з природою. Персоніфікація весни як дівчини, закосиченої квітами, з краплями роси, співом жайворонка, дзвоном струмочків доповнюється протилежно новою — темою тогочасного громадського життя:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде...
Перламутровий...
У поезії переданий настрій оптимістичного сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого. Ліричний герой, звертаючись до коханої, просить відкрити своє серце весні.