Відповідь:
Пояснення:
ЛІТЕРАТУРА КЛАСИЦИЗМУ
Любіть же розум ви! Нехай він тільки сам Принадність і красу утворює пісням...
Ніколи Буало
Класицизм (від латин, classicus взірцевий, еталонний) цс папрям у європейському мистецтві й літературі XVII ст. (у деяких країнах і у XVIII ст.), зорієнтований на античні зразки, котрі проголошувались ідеальними (взірцевими), а тому гідними наслідування. Класицизм вирізнявся суворою регламентацією, вимогою твердого дотриманням чітких, раз і назавжди встановлених норм і правил, викладених у різноманітних поетиках (наприклад, у «Мистецтві поетичному:-» Н. ІЗуало). Цей напрям виявився як у літературі, так і в інших видах мистецтва (живописі, архітектурі, музичному, парковому та іи.).
Найвидатніпіі представники літератури класицизму: II. Корнель, Ж. Расіи, Мольєр, Н. Буало, Ж. Лафонтен, Ф. Маллерб, згодом Вольтер (Франція), У. Фосколо (Італія), А. Поуп (Англія), М. Опіц, Й. К. Готінсд (Німеччина) та іи.
Хоча бароко і класицизм народилися в XVII ст., між ними існували докорінні відмінності. Якщо митці бароко «подібіпім відтворювали подібне» хаотичність, ілюзорність і швидкоплинність життя вони втілювали у так само «хаотичних, ілюзорпих і швидкоплинних» образах і художніх засобах, то класицисти якраз навпаки: хаотичності, ілюзорності і швидкоплинності навколишнього світу’ протиставляли демонстративну упорядкованість, нормативність і «незмінність» законів мистецтва.
КЛАСИЦИЗМ І БАРОКО
Класицисти різко критикували барокове мистецтво. «Слово й поняття «бароко» народилося як вираз осуду, як визначення відхилень від норми, від канонізованих уявлень і форм. Ця точка зору на бароко була підхоплена класицистами й просвітителями, які, претендуючи на роль єдиних спад коємців Ренесансу, прагнули повністю усунути свого противника, який, слід сказати, мав не менші права на згадану спадщину» (Д. Наливайко). Класицисти взагалі вирізнялися неабиякою естетичною агресивністю, особливо в цитаделі класицизму - абсолютистській Франції. Так, Вольтер лише за
те, що твори Шекспіра не відповідали правилам класицизму, назвав геніального англійця... «п'яним дикуном». А Жан-Жак Руссо в знаменитій «Енциклопедії» буквально «знищив» музику бароко: «Бароко в музиці означає музику, гармонія якої заплутана, переповнена прикрасами і дисонансами, з нечіткими інтонаціями і штучним ритмом». І це сказано про божественну музику Йоганна Себастьяна Баха, Генделя і Антоніо Вівальді! І лише пізніші епохи визнали, що бароко - це не «фальшивий самоцвіт» (Н. Буало), а коштовна перлина в скарбниці всесвітньої культури.
Відповідь:
Пояснення:
ЛІТЕРАТУРА КЛАСИЦИЗМУ
Любіть же розум ви! Нехай він тільки сам Принадність і красу утворює пісням...
Ніколи Буало
Класицизм (від латин, classicus взірцевий, еталонний) цс папрям у європейському мистецтві й літературі XVII ст. (у деяких країнах і у XVIII ст.), зорієнтований на античні зразки, котрі проголошувались ідеальними (взірцевими), а тому гідними наслідування. Класицизм вирізнявся суворою регламентацією, вимогою твердого дотриманням чітких, раз і назавжди встановлених норм і правил, викладених у різноманітних поетиках (наприклад, у «Мистецтві поетичному:-» Н. ІЗуало). Цей напрям виявився як у літературі, так і в інших видах мистецтва (живописі, архітектурі, музичному, парковому та іи.).
Найвидатніпіі представники літератури класицизму: II. Корнель, Ж. Расіи, Мольєр, Н. Буало, Ж. Лафонтен, Ф. Маллерб, згодом Вольтер (Франція), У. Фосколо (Італія), А. Поуп (Англія), М. Опіц, Й. К. Готінсд (Німеччина) та іи.
Хоча бароко і класицизм народилися в XVII ст., між ними існували докорінні відмінності. Якщо митці бароко «подібіпім відтворювали подібне» хаотичність, ілюзорність і швидкоплинність життя вони втілювали у так само «хаотичних, ілюзорпих і швидкоплинних» образах і художніх засобах, то класицисти якраз навпаки: хаотичності, ілюзорності і швидкоплинності навколишнього світу’ протиставляли демонстративну упорядкованість, нормативність і «незмінність» законів мистецтва.
КЛАСИЦИЗМ І БАРОКО
Класицисти різко критикували барокове мистецтво. «Слово й поняття «бароко» народилося як вираз осуду, як визначення відхилень від норми, від канонізованих уявлень і форм. Ця точка зору на бароко була підхоплена класицистами й просвітителями, які, претендуючи на роль єдиних спад коємців Ренесансу, прагнули повністю усунути свого противника, який, слід сказати, мав не менші права на згадану спадщину» (Д. Наливайко). Класицисти взагалі вирізнялися неабиякою естетичною агресивністю, особливо в цитаделі класицизму - абсолютистській Франції. Так, Вольтер лише за
те, що твори Шекспіра не відповідали правилам класицизму, назвав геніального англійця... «п'яним дикуном». А Жан-Жак Руссо в знаменитій «Енциклопедії» буквально «знищив» музику бароко: «Бароко в музиці означає музику, гармонія якої заплутана, переповнена прикрасами і дисонансами, з нечіткими інтонаціями і штучним ритмом». І це сказано про божественну музику Йоганна Себастьяна Баха, Генделя і Антоніо Вівальді! І лише пізніші епохи визнали, що бароко - це не «фальшивий самоцвіт» (Н. Буало), а коштовна перлина в скарбниці всесвітньої культури.
Между тем, голодный Хлестаков, устроившийся в самом дешёвом номере гостиницы, размышляет, где бы раздобыть еды. Появление городничего в номере Хлестакова является для него неприятной неожиданностью. Поначалу он думает, что на него, как неплатёже гостя, донёс хозяин гостиницы. Городничий сам откровенно робеет, полагая что разговаривает с важным столичным чиновником, который приехал с тайной миссией. Городничий, думая, что Хлестаков — ревизор, предлагает ему взятку. Хлестаков, думая, что городничий — добросердечный и порядочный гражданин, принимает от него взаймы. «Я-таки ему вместо двухсот четыреста ввернул» , — радуется городничий. Тем не менее, он решает прикинуться дурачком, чтобы побольше выпытать сведений о Хлестакове. «Он хочет, чтобы его считали инкогнитом» , — думает про себя городничий. — «Хорошо, подпустим и мы турусы, прикинемся, будто совсем не знаем, что он за человек» . Но Хлестаков с присущей ему наивностью ведёт себя настолько непосредственно, что градоначальник остаётся ни с чем, не тереяя убеждения, однако, что Хлестаков — «тонкая штучка» и «с ним нужно ухо востро» . Тогда у городничего возникает план напоить Хлестакова, и он предлагает осмотреть богоугодные заведения города. Хлестаков