Образ головного героя в оповіданні Е. По "Золотий жук"
Розповідь починається з деякої таємничості і неординарності в описі як головного героя, невдахи Вільяма Леграна, що втратив своє багатство, так і місцевості, де він проживав. Протягом усієї оповіді автор тримає читача в напрузі, не розкриваючи особистості свого героя.
Дійсно, на перший погляд, перед нами встає образ людини, що потерпіла життєве фіаско і втекла від суспільного презирства на безлюдний острів. Більш того, реакція Леграна на "золотого" жука, знайденого ним для колекції, свідчить про дивацтво цієї людини, що межує з божевіллям. Із самого початку, як автор, що веде оповідання від першої особи, так і негр на ім'я Юпітер, позаочі вважали "масу Білла" не зовсім нормальною людиною, проявляючи, однак, при цьому максимум терпіння і поваги до нещасливого потомственого гугенота. Автор так описує цю загадкову людину: "Багато що в характері самітника вселяло цікавість і повагу. Я побачив, що він добре освічений і наділений незвичайними здібностями, але разом з тим він заражений мізантропією і страждає від хворобливого стану розуму, поринаючи поперемінно то у захват, то в похмурість
потом к ним сели другие пассажиры. И один мужчина тоже положил свой чемодан под лавку. На станции забрал чемодан и ушел с женой и девочкой.
А когда мальчики были дома и открыли чемодан, то увидели там бритву и другие вещи.
Чемодан принадлежал незнакомому мужчине. Он по ошибке взял их чемодан. Дружок пропал.
Мальчики очень жалели Дружка. Они написали объявление. Но Дружок не находился. Но вот друзья узнали адрес владельца их чемодана. Когда они принесли чужой чемодан, мужчина очень обрадовался. А Дружок выбежал из комнаты и стал лизать Мише руки, лицо.