РОЗДІЛ 1, У ЯКОМУ ХТОСЬ ПРИЇЖДЖАЄ, А ХТОСЬ УТІКАЄ
Іван Сила приїзжає на потязі на столичний вокзал, але йти йому нікуди. Навколо люди ходили, як у мурашнику. Ще в поїзді Іван Сила побився з якимось хлоцем, того ледве привели до тями. Іван розповідає вуйку Микульця, що батько відправив його у світ, бо дітей в сім’ї було багато, а він їв за чотирьох.
Вийшовши за вокзал Іван та вуйко сіли перекусити на вулиці та стали свідками погоні за злодієм. За якимось обірванцем гналося троє дядьків, а наздогнавши почали гамселити злодія. Іван подумав, що злодій німий і заступився за нього. Чоловіки проти кремезного селюка Івана не мали бажання виступати і пішли собі.
АСПушкин в своей поэме "Руслан и Людмила" очень интересно описал поле боя.
Сначала идет описание пробуждения природы, которое описывается с чувством умиротворения и покоя. Но тут же автор резко меняет стиль повествования - состояние спокойствия внезапно меняется состоянием тревоги и страха.
Внезапный крик сражений грянул;
Смутилось сердце киевлян
Они бегут в панике и вдруг замечают всадника, который
Грозой несется, колет, рубит,
В ревущий рог, летая, трубит…
Пушкин с чувством гордости показывает силу и бесстрашие Руслана. Враги в панике начинают бежать, но карающий меч героя настигает их
В одно мгновенье бранный луг
Покрыт холмами тел кровавых,
Живых, раздавленных, безглавых
Конные дружины, воодушевленные битвой героя, тоже начинают бой с врагами . Киев ликует.
Но сам Руслан все это время умает только об одном - о своей Людмиле, ради которой он и весь этот нелегкий путь
