Николас Чарльз Спаркс- американський письменник ,автор бесцелерів на теми християнської любові , трагедії , долі.На його рахунку 17 виданних романів . Проживає в Новому Берні , США з дружиною та пьтьма дітьми .За підрахунками в усьому світі продано близько 80 млн книг на 45 мовах.
В 1985 році написав свій перший твір під час навчпння в школі "Розлучення"( ніколи не публікувався ), в 1989 написаний неопублікований роман "Королівські вбивства".В 1990 написав роботу з Біллі Мілсом у жанрі психології Wokini: A Lakota Journey to Happiness and Self-Understanding.В 1992 році він почав писати роман " Щоденник пам *яті ".Через 2 роки роман був помічений літературним агентом , який домігся підписання контракту на 1 млн доларів.Роман вийшов в 1996 і потрапив у список книжок , які найбільше продавалися .Сім романів було екранізовано «Послание в бутылке» (1999), «Спеши любить» (2002), «Дневник Памяти» (2004), «Ночи в Роданте» (2008), «Дорогой Джон» (2010) и «Последняя песня» (2010).Зараз завершується робота над двома голівудськими фільмами по його романах - «Тихая гавань» і «Лучшее во мне».На офіційному сайті розміщена інформація про те , що письменник працює над новим романом The Longest Ride ("Самая долгая поездка"),публікація намічається 2013 року.
Паустовский вводит образ молодой учительницы в рассказ "Телеграмма" чтобы показать, что людям нужна любовь и забота при жизни. Дочь Катерины была занята только собой, своими успехами, и о матери вспоминала очень редко. Высоко залетела, недосуг ей было.
Но Паустовский показыает, что не все такие, как дочь Катерины Настя. Учительница недавно приехала из областного города и никого еще в Заборье не знала. Она, хоть и чужая к состраданию, у нее доброе сердце.
"Она увидела похороны и робко остановилась, испуганно посмотрела на маленькую старушку в гробу. На лицо старушки падали и не таяли колкие снежинки. Там, в областном городе, у учительницы осталась мать — вот такая же маленькая, вечно взволнованная заботами о дочери и такая же совершенно седая."« ... »
"Учительница подошла к гробу, наклонилась и поцеловала Катерину Петровну в высохшую желтую руку". Сделала она это и в знак благодарности к своей маме, ко всем матерям.
