Задуматися над цим неоднозначним запитанням мене змусив один випадок. Була людина, котрій я безмежно довіряв, але в якийсь момент вона прикро мене зрадила (зауважу – це не була подружня зраза, цією людиною був чоловік, один мій знайомий), навіть не подумавши, що мене це зробить нещасним.
Не знаю, про що думають люди, коли зраджують своїх знайомих. Можливо, вони просто ні про що не думають. Це скоріше за все. Просто зраджують по інерції, бездумно, безвідповідально. Важко уявити, як так можна, але ж саме так воно і відбувається.
Можливо, зраджувати і брехати змушують хворобливі амбіції чи бажання досягти успіху. Але це так по-ідіотськи. Ну хіба можна вважати успіх успіхом, коли він побудований на зраді? І хіба може людина бути щасливою, якщо для цього їй потрібно постійно брехати? Абсурд.
Християнська релігія вчить, що зради й брехню потрібно прощати. Щоправда, в цьому твердженні все далеко не так просто – воно наче кличе роздумвати над собою, щоб відкрити саме той істинний зміст, який був закладений у нього самим засновником цієї релігії Ісусом Христом. А полягає цей зміст у тому, що брехню й зраду потрібно не лише простити, але й виправити, викорінити, знищити. За це варто боротися, не шкодуючи власних сил.
ответ: В целом, образ тети Полли – положительный. Она подвластна мнению мещанского общества, но ее доброе сердце подсказывает ей другие решения. Она любит Тома, несмотря на все его шалости. Поэтому искренне переживает, когда он вместе с Геком пропадает. Тетя Полли заботится о воспитании и образовании мальчиков. Она внимательно следит, чтобы Том посещал школу. И каждый раз, когда он прогуливает, она догадывается об этом.
Тетя Полли зашивала ему ворот рубашки нитками, чтобы он не смог ее снять для купания в речке. Но озорник нашел выход – снял рубашку, а потом сам зашил воротник.
Объяснение:
