Волонтерство - це поклик душі. Поняття волонтерства з'явилося досить давно. Спочатку так називали добровільну військову службу в деяких Європейських країнах. На сьогодні це слово застосовують мирні жителі в значенні «безоплатно». Я хочу стати волонтером, тому що хочу допомагати іншим. Останні кілька років наша країна знаходиться в скрутному становищі. Тому їй, безумовно, потрібна підтримка з боку простого народу. А такими народними посланцями є саме волонтери - люди, які добровільно взялися за цю нелегку справу. Вони допомагають речами, продуктами, необхідними медикаментами. І вони дійсно потрібні. І волонтери важливі не тільки в цій справі. Медицина, освіта, соціальні служби, література, культура - всюди потрібні такі помічники. Але навіщо люди витрачають свій час без будь-якої фінансової вигоди? На щастя, світ наш ще не зовсім занепав. І залишилися люди, які готові допомагати не словом, а ділом.
Виктор Астафьев о судьбе рассказа: В городе Игарке преподавал когда-то русский язык и литературу Игнатий Дмитриевич Рождественский, известный потом сибирский поэт. Преподавал он, как я теперь понимаю, свои предметы хорошо, заставлял нас «шевелить мозгами» и не слизывать из учебников изложения, а писать сочинения на вольные темы. Вот так он однажды предложил написать нам, пятиклассникам, о том, как лето. А я летом заблудился в тайге, много дней провёл один, и вот обо всём этом и написал. Сочинение моё было напечатано в рукописном школьном журнале под названием «Жив». Много лет спустя я вспомнил о нём, попробовал восстановить в памяти. Так вот и получилось «Васюткино озеро» – мой первый рассказ для детей. Рассказ написан в 1952 году.
