Произведение, включенное в «Вечерний альбом», датируется временем выхода первой поэтической книги — 1910 г. В тексте стихотворения нашли выражение принципы дневниковости, положенные автором в основу художественного метода и ярко проявившиеся в раннем творчестве.
Заглавие произведению дало обозначение конкретного временного промежутка. С ним связаны переживания лирической героини: печаль, скука, разочарование. Метафора, открывающая текст, уподобляет негативные чувства тени зеркального отражения, лежащей на сердце. Ощущение бесконечности грусти является отражением эффекта растянутого времени на уровне личных эмоций.
На основании впечатлений, соотносящихся с определенным отрезком дня, читатель может судить о психологическом портрете лирического «я». Чувствительная героиня настороженно относится к людям: она успела столкнуться с отрицательной стороной процесса общения, ложью и жестокостью. Мифологизируя указанное время суток, субъект речи связывает всплеск негатива с неблаготворным влиянием сумеречных часов на поступки людей. Однако в глубине души героиня остается доброй, отходчивой, готовой простить близкого человека.
Интересно, что описание сложного внутреннего состояния предшествует изображению внешних проявлений переживаний: сначала субъект речи рассказывает о своем отчаянии, а потом сообщает о желании заплакать и платке, который нервные пальцы скрутили в жгут.
Автобиографический характер цветаевского лирического переживания нашел подтверждение в свидетельствах современников. Именно такой временной интервал фигурирует в воспоминаниях Анастасии Цветаевой. Когда обе сестры учились в частном пансионе во Фрейбурге, в послеобеденные часы воспитанницам полагалось делать уроки. Разговоры и чтение художественной литературы были под запретом. Девушки восприняли строгий, созданный по немецким меркам режим как настоящее мучение: быстро справившись с домашним заданием, они были вынуждены сидеть безмолвно без всякого дела и движения. В художественном тексте точно переданы ощущения скуки и бессилия, пережитые подростками.
О глубоком драматизме жизни, который проявляется в рядовых ситуациях, говорится и в произведении «Пасха в апреле», также имеющим автобиографические истоки. Тоска героини, в унынии бродящей по двору, контрастирует с радостной атмосферой религиозного праздника и картиной весеннего тепла.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение:
