Однажды талантливый булочник и талантливая балерина полюбили друг друга. И как только это произошло, булочник стал чаще ходить на ее выступления, а балерина… полнеть. Потому что каждое утро булочник присылал ей на завтрак полдюжины свежих булочек. На обед душистый теплый хлеб. А вечером угощал пирожками с различными начинками.
— Зачем вы едите так много мучного? — спрашивал балерину директор театра. — Я могу вас уволить.
— Извините, но я люблю булочника, — отвечала она.
— Все ваши костюмы стали вам малы, — сердился на балерину костюмер театра.
— Потому что я люблю булочника, — оправдывалась она.
Объяснение:
Олександр Сергійович Пушкін намагався найдетальніше і найправдивіше відобразити світ, типи й характери людей свого часу. Він багато передав своїм героям: теми віршів та розмов, духовні скарби книжок власної бібліотеки, де душа:
Себя невольно выражает
То кратким словом, то крестом
То вопросительным крючком.
Але він не хотів, щоб його ототожнювали з його героями. Пушкін відстоював не тільки власну самостійність, але й незалежність своїх героїв, визнаючи за ними право диктувати авторові свою історію. Мене дуже вразили рядки з пушкінського листа до князя Вяземського, друга та одного з перших критиків роману: «Ти знаєш, що вчинила моя Тетяна? Вона заміж вийшла!»
Однією з характерних особливостей Олександра Пушкіна як поета була надзвичайна різнобічність його творчого таланту. Лірика була для поета однією з можливостей передавати свої почуття та настрої, брати участь у суспільно-політичному та літературному житті Росії.
