Доброго дня, шановний пане Скрудже!
Я прочитала «Різдвяну повість у прозі», написану Чарльзом Діккенсом, у якій Ви – головний герой. Скажу відверто, спочатку Ви мені не сподобались. Ви були холодним, жорстоким скнарою, у якого навіть взимку снігу не випросиш. Ви терпіти не могли Різдво і всі приготування до нього. Ви вважали, що більшість людей – ледарі, тому і вигадали Різдво, щоб не працювати. А Ви у цей час терпите неймовірні збитки. Не найкращий герой! Але духи все змінили – і Ви постали переді мною у зовсім іншому світлі.
Також я дізналася про святкування Різдва в Англії. Різдво – це моє найулюбленіше свято, і тому я дуже зраділа, коли Ви також усім серцем полюбили цей чудовий день. І не тільки полюбили, а ще й стали найдобрішою людиною у місті, крокували вулицями з посмішкою на обличчі, і містяни з радістю потискали Вам руку.
Пане Скрудже, я хочу розповісти Вам, як святкують Різдво у нас, на Україні. Це моє найулюбленіше свято, і тому моя родина готується до нього завчасно. Спочатку ми прикрашаємо лісову красуню – ялинку різнокольоровими гірляндами, ліхтариками, сніжинками, іграшками. Під ялинку ставимо Діда Мороза і Снігуроньку, обов’язково кладемо подарунки для всієї родини. Ввечері вся сім’я збирається за святковим столом, на якому обов’язково повинно бути дванадцять страв.
У святвечір по хатах ходять колядники. Вони співають колядки, у яких прославляють народження Ісуса Христа. А господарі дому дякують хлопцям і дівчатам, обдаровуючи їх солодкими гостинцями, пирогами, ковбасами.
Також разом із колядниками ходить Коза, яка є героїнею різноманітних сценок, що розігрує весела молодь. Коза – це символ достатку та добробуту.
Пане Скрудже, я дуже зраділа, коли дізналася, що в різдвяну ніч з вами відбулося диво: ви нарешті зрозуміли, що ніякі багатства у світі не зможуть заміти сімейного тепла, лагідної усмішки дитини, турботливого погляду друга, щирих слів знайомих. А гроші тільки тоді приносять задоволення їхньому власнику, коли з їх до можна принести радість іншим. І саме тоді Ваше кам’яне серце перетворилося на гаряче, любляче, всепрощаюче.
Аргентинский хирург Сальватор занимается биологическими исследованиями, одна из их основных тем — пересадка органов, в том числе межвидовая. Попутно он оказывает медицинскую индейцам, приходящим к нему со всей Южной Америки. Индейцы почитают Сальватора как Бога — он умеет лечить болезни и травмы, которые считаются безнадёжными. Однажды Сальватору приносят на лечение ребёнка, который неизбежно должен умереть — его лёгкие слишком слабы. Борясь за жизнь ребёнка, хирург пересаживает ему жабры молодой акулы, благодаря чему ребёнок остаётся жив и получает возможность жить под водой. Но он должен постоянно соблюдать режим — часть времени проводить в воде, часть — на воздухе, иначе его состояние резко ухудшится. Понимая, что среди бедных индейцев всё равно не выжить, Сальватор говорит родителям ребёнка, что тот умер, оставляет мальчика у себя и воспитывает его сам. Так на свет появляется Ихтиандр — человек-амфибия.
Объяснение:
У Тараса есть 2 сына - Остап и Андрей. Они почти ровесники, молодые, сильные ребята. Учились в Киевской академии. У Остапа характер был суров, он не прощал оскорблений. Андрей учился легко, ценил красоту, не был равнодушным к женщинам. Отчего и пострадал.
Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли возникнуть только в тяжелый 15 век. Он был отважным и все ему было по плечу - и битва и ремесла. В нем был сильный воинский дух. Он был всегда в центре битвы, ободрял и поддерживал казаков, давал им советы. Речь у Бульбы яркая, ироничная, выразительная. Он всегда говорит то, что думает.
Вся жизнь Тараса была неразрывно связана с Сечью. Служению товариществу, Отчизне он отдавал всего себя безраздельно. Ценя в человеке, прежде всего его мужество и преданность идеалам Сечи, он был беспощаден к изменникам и трусам.
Когда Тарас увидел, как его родной сын Андрей убивает казаков-запорожцев, он ощутил свою огромную вину перед ними и Родиной. И никакая сила родительской любви не помешала страшному его приговору: «Я тебя породил, я тебя и убью».
Мы наблюдаем в произведении, что Автор симпатизирует герою. Он одобряет его поступки. Он создал образ отважного и справедливого казака, который является патриотом своей Родины.
Я считаю, что Тарас Бульба - народный герой. Смелый и бескомпромиссный, безжалостный к предателям и справедливый к своим соратникам.