Відповідь:
Нашу велику планету населяють переважно маленькі люди, від яких начеб нічого й не залежить: вони не герої, не політики, не великі вчені, не геніальні митці. Про їх справи, здоров'я, смерті не повідомляє преса, бо це не цікаво іншим. То чи вони потрібні взагалі, чи не є баластом?
Люди - це краплі в океані житейському. Чи відчутна буде втрата краплі? А якщо зараз зникнуть усі? Не стане Нілу, Ніагари, Гібралтару. З ними разом не стане взагалі нічого живого, бо все живе прагне води. То чи важлива крапля?
"Першим був не Господь і не геній, першим був – простий чоловік," - стверджує В.Симоненко. І ніхто не згадає імені того простого, котрий вигадав розпалювати вогнище, пекти хліб, зводити дім... Зате ми знаємо імена Піфагора, Галілея, Шекспіра, бо вони - генії. Але ж "хлібом геній живиться кожен, щоби розум його не погас," тим хлібом, котрий спекла невідома маленька людина. І мільйони таких маленьких подарували нам величні піраміди, Китайську стіну, Софійський собор... "Юний Александр завоював Індію. Невже сам? Цезар розбив галлів. А чи мав коло себе бодай кухаря? Філіп іспанський плакав, коли затонув його флот. Невже ніхто більше не плакав?" - запитує Б.Брехт. Яким був наш світ без маленької людини? І чи був би?
"За те, що ми в космос знялися, що нині здорові й живі, я пам’ятник бабі Онисі воздвиг би на площі ," - заявляє витязь молодої української поезії. Не знаю, чи є десь у світі такий пам'ятник маленькій людині, у якої глибока душа, золоті руки, надійні обійми. А от у тому, що саме вона є фундаментом, на якому зводять свої шедеври великі і знамениті, переконаний, а тому без неї - ніяк!
Пояснення:
У Ивана Петровича Берестова и Григория Ивановича Муромского, казалось, было много общего: оба — русские помещики, вдовцы, постоянные жители деревенских усадеб. Один вырастил сына, другой — дочь, заботясь об их судьбах. Хлебосольны, особенно Иван Петрович, к которому постоянно съезжалось большое количество гостей. Они оба деятельны и предприимчивы. Хозяйственные нововведения Ивана Петровича, основанные на отечественной манере ведения дел, приводят его к успеху, чем он очень гордится и противопоставляет себя англоману Григорию Ивановичу. Хозяйственные новации Муромского, наоборот, приводят к росту долгов и закладу имения в Опекунский совет. В целом, как показывает развитие сюжета повести, они оба амбициозные, но весьма добродушные люди. Амбициозность и стала причиной их неприязненных отношений. Берестов, как уже было сказано, жестко критиковал Григория Ивановича, тот остро реагировал и сердился на своего зоила (критика). Однако простой случай на прогулке — падение Муромского с лошади — заставил их забыть прежние обиды, примириться, подружиться и даже почувствовать желание породниться. Конечно, мотивы каждого были весьма прагматичны.
