Твір на тему Сенс життя
Щоб зрозуміти сенс свого життя, потрібно спочатку розібратися в собі самому. Життя - театр, життя – гра, життя – поле бою, - багато письменників саме такими метафорами охарактеризували своє і не тільки – життя людей. Але все це пусте, адже не все так трагічно. Сенс життя полягає в кожному кроці і в кожному зітханні людини. Щоб жити – не треба розуміти, для чого живеш. Але якщо хочеш не снувати, а саме – жити, тоді і справді важливо розібратися в змісті свого життя.
Сенс життя – що це взагалі таке? Це те - заради чого ми люди, живемо, дихаємо і робимо різні вчинки, як хороші, так і не завжди позитивні. У кожної людини є персональна думка про сенс життя. Кожна людина по-своєму унікальна і індивідуальна. Немає однакових людей – є хіба тільки схожі. Саме тому навіть у друзів – рідко збігаються думки про сенс в цілях і житті.
Для когось сенс життя полягає в тому, щоб ростити дітей, виховувати їх, радіти, дивлячись на них. Але комусь і цього мало - для кого-то спочатку важливо отримати освіту, і отримати гроші, щоб діти росли не як бур'яни на природі, а як повноцінні особистості, добре одягнені і взуті. А хтось взагалі не бачить сенсу в тому, в чому нічого не розуміє, адже кожна людина по-своєму егоїстична. У когось цього більше, а в когось трохи менше. Сенс життя – іноді поляга в самому звичайному, і разом з тим – дуже важливому вижити в цьому жорстокому світі. Вижити, заради дітей, рідних, і заради самого себе, в першу чергу. А багато - дуже амбітні, і для них мало жити і дихати, вони хочуть не заробити гроші, вони хочуть заробити їх дуже багато, вони хочуть жити, не знаючи ніякої бідності. А для багатьох - важливо не можна думати, що усі однакові. Ні, всі абсолютно різні. Сенс життя – для кожного свій, і з цим змінити нічого неможливо жити і радіти своєму життю – адже як чудово жити, не знаючи болю, не бути інвалідом, нехай і бідним – хіба не це важливо в житті? Бути задоволеним і вдячним за те, що бодай живий, і маєш дах над головою, що здоровий і повноцінний – хіба не це дуже важливо? Подяка – в першу чергу повинна бути в кожній людині - за те, що він здоровий, самодостатній, і насправді має масу можливостей, більше – ніж він думає. Життя – завжди буде віддзеркаленням того, як ми її сприймає всередині себе.
Ось чому, все – що писали письменники про сенс життя – не завжди правда, бо їх думки – це в першу чергу – віддзеркалення їх думок и цілей в їх житті.
Надежда, героиня рассказа " Темные аллеи" была соблазнена барином, для которого связь с простой девушкой казалась приключением Он обещал вернуться, но и не думал сего делать много лет. Оказывается барин в тех же местах, где его молодость и видит женщину, дородную, богатую, всматривается в нее и узнает ту самую Надежду. Внешне она изменилась, в душе - все та же наивная девушка. Разговорились. Ничего, оказывается, не достиг в жизни ее возлюбленный : ни семьи,ни детей, ни любимых людей. Надежда же не вышла замуж, а все живет воспоминаниями о НЕМ. Но Николай Александрович, взволнованный самим фактом встречи и отношением к нему Надежды, все же не рискует изменить свою судьбу.
Есть люди отдавать, меняться, строить, а есть те, кто так и остаются в детстве, в своих мечтах о прекрасном. А судьба... она - злодейка...
изобразительных средств.
Кажется, что осень в стихотворении поэтически очеловечена,
иносказательно, метафорически представлена в виде
живого существа ("чахоточная дева", "бедняжка клонится без
ропота и гнева"),пышно наряжена "в багрец и золото".
Главную роль в описании осени играют и эпитеты:
"унылая пора" ,"очей очарованье" ,"прощальная краса",
"пышное увяданье", " свежее дыханье"," седой зимы".
Инверсия ("Люблю я пышное природы увяданье"
поддержанию рифмы, из-за чего ритм стихотворения кажется
более живым, динамичным.
Обращение "Унылая пора! " частично олицетворяет осень,
делая её более живописной.
Пушкин, словно кистью рисует картину последнего вздоха
природы.
Метафора "в багрец и золото одетые леса" позволяет
мысленно представить почти сказочные лесные богатства
болдинских мест осенью.