Ромео і Джульєтта – двоє з найбільш відомих героїв літератури, коли мова заходить про любов. Даний твір Вільяма Шекспіра – справжній символ великого кохання між молодими чоловіком і жінкою. У той же час, як усім нам чудово відомо, в будь-якому творі найголовніше – це його герої. Саме з цієї причини для розуміння цього прекрасного твору необхідно дати певну характеристику головним дійовим особам – дівчині по імені Джульєтта і молодому хлопцю Ромео.
У трагедійному романі показано, як Джульєтта перетворювалася з дівчинки на жінку. Спочатку було показано, що вона була простою дитиною, яка була твердо впевнена у тому, що потрібно слухатися у всьому батьків, слідувати їх настанов і порад для того, щоб бути щасливою і правильною особистістю. Але істотні зміни з її розумом відбулися тоді, коли вона познайомилася з молодою людиною на ім’я Ромео. Після цього знайомства дівчина сильно задумалася про своє життя, стала задавати собі безліч питань і багато речей поставила під великий сумнів. Вона була дуже закохана в Ромео, але розуміла, що обставини йдуть проти їх любові і близьких відносин. Як мені думається, дивовижні метаморфози, які сталися з Джульєттою, є ключовою особливістю її надзвичайно цікавої особистості.
У образу Ромео є теж багато схожого з образом Джульєтти. Тим не менш, його образ і особистість є своєрідними. Ромео так само росте на очах у читача, він переживає деякі зміни у своєму житті і своєму характері. Спочатку він не зовсім розуміє, яка його мета, призначення і що він повинен робити в цьому житті. Але, коли він зустрічає Джульєтту, все стає на свої місця, адже він розуміє, що саме вона і є його теперішньою обраницею. Життя його змінюється. На жаль, його життя було призначено змінитися ще раз, коли він отримав неправдиву новину про те, що Джульєтта померла. Він розуміє, що сенс, який він не так давно знайшов, стає для нього повністю втраченим. Його розуміння світу змінюється. Він стає об’єктивною і відчуженою людиною, він відчуває байдужість до тих, хто йому не близький і на його думку несправедливий.
На жаль, для обох цих героїв любовна пригода стала трагічною. Як би там не було, це тільки підтверджує, що Ромео і Джульєтта були людьми надзвичайно безпосередніми, які становлять особливу цінність. Автору однойменного твору вдалося забезпечити своїх героїв дивовижними рисами, які були одночасно зрозумілими для всіх і яскравими, такими, які справляють сильне враження.
В жизни всегда есть место подвигу! Каждую секунду своей жизни мы думаем. Мы думаем обо всём на свете. И о людях, и о звёздах..., и о предательствах, и о подвигах. Но как часто мы делаем то о чём думаем, то о чём мечтаем? Каждый в своей жизни мечтал совершить что-нибудь героическое, сделать подвиг. Но! Что сподвигало нас на эти мечты? Корысть. Да.. . каждый мечтал, что им будет восхищаться любимая или любимый, будут гордиться родители или завидовать друзья. Каждый хотел сделать что-нибудь этакое, что выделило бы его из толпы. А как же иначе? Человеку вполне свойственно хотеть быть лучше окружающих, это его природа. А многие ли сделали тот самый подвиг о котором мечтали? Ну.. . может быть процентов пятнадцать. А сколькие этим не хвастались? Ну процента два от силы. А сколькие сделали свой поступок не для того, что бы быть на кого то похожим, самоутвердиться или ещё что-нибудь в этом роде? Единицы. А кто знает, что такое подвиг?.. . Ты думаешь, что Супер Мэн - герой или считаешь героем своего деда, что воевал на войне? А ты уверен, что не ошибаешься? Сделал ли тот самый дед мир лучше тем, что убил четырёх танкистов или Сепер Мэн тем, что убивал преступников? И правильно ли вообще было возводить их в статус героев? Кто на это ответит? Кто скажет: почему Он герой, а не мошенник, не невольник судьбы или не пытается как то самоутвердиться? А можно ли назвать подвигом вызволение бабушки из горящего автомобиля, для того что бы твоя девушка гордилась тобой и не думала, что ты трус? А были бы люди честнее - было бы место "подвигам"? И понадобились бы они вообще? Может быть настоящий подвиг совершает мать, что работает, отводит и забирает детей из школы, готовит, убирает и всё только для того что бы выжить самой и выжили её дети. При этом она разве гордится своей жизнью, её восхваляют, и что она получает в награду? И мечтала ли она когда-нибудь вообще о таком "подвиге", о такой жизни? Наверное точно и нельзя сказать: кто герой, а кто нет. Жизнь она такая, что ни когда не даёт однозначного ответа. Под пониманием большинства людей слова "подвиг", место этому самому явлению безусловно всегда есть. А вот если вдуматься.. . нужен ли он,... настоящий?...
В понимании М.Горького лишь горячая любовь к людям, к своему делу, к родной земле может дать человеку твердость в жизненных испытаниях. Данко, жертвующий собой ради других, сильнее Ларры. В связи с этим возникает важнейший вопрос: как действительно сильный человек относится к окружающим? Это один из основных вопросов, ответить на который не вся мировая литература. Позиция Горького здесь ясна. Кажущаяся сила Ларры, которому люди якобы не нужны, не выдерживает испытания
одиночеством. В более поздних произведениях Горький усложняет вопрос: одиночество среди людей — следствие ли это силы или слабости? И дает ответ: сильный не может быть одинок, он всегда среди людей — пусть чуждых ему по духу, но страдающих. И это же понимает Сатин после встречи с Лукой. Но взгляды этих героев все равно расходятся в главном. Лука считает, что слабый должен найти в жизни опору и обязанность сильного ему в этом.
Сатин уверен, что на самом деле сильному не нужна опора и ждать лучшего будущего в бездействии — не для настоящего человека. Он приходит к этому убеждению не сразу. Мы можем проследить за его развитием по ходу пьесы. В одном из своих монологов Сатин говорит: "Старик — не шарлатан? Что такое правда? Человек — вот правда! Он это понимал вы нет?"
В этом, наверное, и состоит основной, ключевой момент произведения: соединение "правды" Сатина, оправдывающего Луку, с "ложью во имя " Луки. Направленность этой удивительной пьесы-притчи не только не является какой-то случайной для Горького, а, напротив, чрезвычайно характерна для него, связана с чем-то тайным в его таланте. Для Горького было важным не только "что делать?", но и "как делать?", как воплотить,
Ромео і Джульєтта – двоє з найбільш відомих героїв літератури, коли мова заходить про любов. Даний твір Вільяма Шекспіра – справжній символ великого кохання між молодими чоловіком і жінкою. У той же час, як усім нам чудово відомо, в будь-якому творі найголовніше – це його герої. Саме з цієї причини для розуміння цього прекрасного твору необхідно дати певну характеристику головним дійовим особам – дівчині по імені Джульєтта і молодому хлопцю Ромео.
У трагедійному романі показано, як Джульєтта перетворювалася з дівчинки на жінку. Спочатку було показано, що вона була простою дитиною, яка була твердо впевнена у тому, що потрібно слухатися у всьому батьків, слідувати їх настанов і порад для того, щоб бути щасливою і правильною особистістю. Але істотні зміни з її розумом відбулися тоді, коли вона познайомилася з молодою людиною на ім’я Ромео. Після цього знайомства дівчина сильно задумалася про своє життя, стала задавати собі безліч питань і багато речей поставила під великий сумнів. Вона була дуже закохана в Ромео, але розуміла, що обставини йдуть проти їх любові і близьких відносин. Як мені думається, дивовижні метаморфози, які сталися з Джульєттою, є ключовою особливістю її надзвичайно цікавої особистості.
У образу Ромео є теж багато схожого з образом Джульєтти. Тим не менш, його образ і особистість є своєрідними. Ромео так само росте на очах у читача, він переживає деякі зміни у своєму житті і своєму характері. Спочатку він не зовсім розуміє, яка його мета, призначення і що він повинен робити в цьому житті. Але, коли він зустрічає Джульєтту, все стає на свої місця, адже він розуміє, що саме вона і є його теперішньою обраницею. Життя його змінюється. На жаль, його життя було призначено змінитися ще раз, коли він отримав неправдиву новину про те, що Джульєтта померла. Він розуміє, що сенс, який він не так давно знайшов, стає для нього повністю втраченим. Його розуміння світу змінюється. Він стає об’єктивною і відчуженою людиною, він відчуває байдужість до тих, хто йому не близький і на його думку несправедливий.
На жаль, для обох цих героїв любовна пригода стала трагічною. Як би там не було, це тільки підтверджує, що Ромео і Джульєтта були людьми надзвичайно безпосередніми, які становлять особливу цінність. Автору однойменного твору вдалося забезпечити своїх героїв дивовижними рисами, які були одночасно зрозумілими для всіх і яскравими, такими, які справляють сильне враження.