ответ: Ось твір, якщо щось не так то можете відкорегувати
Объяснение:
Недавно, я прочитала (прочитав) новелу Р. Акутагави «Павутинка». В ній розповідається про те, як Будда, шо сидів у саду побачив грішника. Цей грішник мав за що мучитись, так як він убив багатьох людей, крав і обманював. Але одного разу, цей грішник зробив добро. Коли він ішов лісом, то побачив на стежці павука і вже був готовий його роздавити, але потім зупинився і подумав «Але, його ж немає за що вбивати. Хай собі живе, всі ж хочуть жити». Цей вчинок, як я вважаю був благородний, і хороший. Тому, Будда вирішив витягти того грішника із пекла і подав йому ниточку. Тонісіньку ниточку, я якщо бути точніше, то це була павутинка. Біла, срібляста та блискуча павутинка. Коли грішник побачив ту павутинку, то він міцно вхорився за неї і почав повзти вгору. Він повз і повз, доки не зупинився, адже дуже стомився. Герой був дуже високо над тим пекельним озером, але до раю теж іще не добрався. Йому лишилось зовсім трішки. Але, побачивши що там, внизу вгору повзуть ще сотні грішників, які теж хочуть вибратись, Кандата, так звали головного героя, гукнув «Стійте! Це моя павутинка! Злізьте з неї, тому що вона порветься і я не зможу звідси вибратись!». Після цих слів, павутинка розірвалась прямо над головою Кандати і всі тисячі грішників знову впали в озеро.
Будда, котрий хотів йому до дуже розчарувався, тому що хотів віддячити йому добром за добро, але зрозумів що Кандата який був, то такий і залишився.
Такий вчинок прекрасно показує, шо людина не може змінитися і стати доброю тільки з одного вчинку. Щоб бути добрим і щоб змінити свій характер і свій погляд на навколишній світ плтрібно багато досвіду. Адже змінитися дуже важко, але для когось зміна характеру і дій може бути нням.
Мені дуже сподобалась ця новела, вона дуже гарно описує навколишній світ, людей та їх вчинки.
Герой рассказа, Пётр Петрович, охотясь, заблудился в лесу и вышел к месту, которое местные жители называли Бежиным лугом. Здесь он заметил костёр, рядом с которым сидели люди. Подойдя поближе, он увидел мальчиков, которые стерегли табун лошадей. Они приняли Петра Петровича как доброго путешественника, а не как конокрада, которых сторожи лошадей всегда опасаются. Видно, было в его внешности что-то притягивающее и доверительное. Они по-братски пригласили его к огню и переночевать. Мальчиков было пять. Федя был одним из заводил, сын зажиточного крестьянина. Павел - немного неказист, но в нём чувствовалась железная воля. У Кости было необычное лицо, похожее на лицо белки, с задумчивым взором. Ваня был самый тихий, неразговорчивый мальчик лет семи. А у Ильюши было неприметное лицо, но зато он знал много прибауток, легенд. Мальчики стали рассказывать друг другу разные поверья, связанные с нечистой силой. Конечно, все эти истории – выдумка, но ребята верят всему, ни в чём не сомневаясь. Для них это - развлечение, детские забавы.
Тургенев душой проникся во внутренний мир крестьянских детей и понял их проблемы, радости, тревоги. Он сумел создать в своём повествовании несколько мальчишеских характеров и наделил этими характерами именно детей потому, что они более свободны в своих мыслях, чем взрослые. Их тоже ждёт взрослая трудная крестьянская жизнь с заботами и невзгодами, когда некогда балагурить и сочинять сказки.
В этом рассказе И. С. Тургенев создал также великолепные пейзажи, любовно описывая лучезарное солнце, воздушные облака, знойные запахи лета. Писатель подробно описывает летнюю ночь, все движения в природе накануне утра. Он как бы связывает воедино детей и природу, показывая мальчиков в их естественности и В этих описаниях мы видим мастерство писателя, любовь к родной земле и людям.
2)кто токой белолобый
3)почему белолобого приняли в волчье логово
4)удалось ли лисице попасть в сарай и забрать добычу
5)может ли волчиха думать и рассуждать как человек