Песнь о вещем Олеге» — стихотворение, посвящённое второму после Рюрика русскому князю Олегу, который в 907 году ходил в поход на Царьград (совр. Стамбул) и заключил первый выгодный договор с Византией. Также Олег воевал с хазарами. Умер князь загадочной смертью, будто бы предсказанной ему волхвами, что и взял A.C. Пушкин в основу сюжета.
«Борис Годунов» — пьеса о начале Смутного времени, которое наступило вскоре после смерти последнего Рюриковича — сына Ивана Г розного Фёдора. Царём стал тогда их ближайший Борис Годунов, царствование которого пришлось на очень трудные для России времена— голод, народное недоверие, нашествие поляков во главе с самозванцем Лжедмитрием.
«Полтава» — поэма о переломном моменте Северной войны, когда непобедимый до того шведский король Карл XII был разбит русской армией под командованием самого Петра на Украине под Полтавой. Это произошло в 1709 году.
«Медный всадник» — поэма. В ней поэт размышляет о судьбах петровских преобразований, глядя на них в историческом развитии, а сам Пётр в виде «Медного всадника» предстаёт символом российской государственности.
Объяснение:
В обох перкладах достатньо схожий сенс, але різні погляди на життя та переконання. Пушкін підкреслив у вірші зміст своєї творчості на приклад вірша Горація. У Горація - пам‘ятник «піднісся чолом над царські піраміди» і «не сточить дощ уїдливий, гризький», а також «не звалить буревій», а у Пушкіна пам’ятник, просто, вище Александрійського стовпа. В обох перекладах йдеться про славу поета і те, що вона переживе їх самих та пошириться по територіях батьківщини. Горацій перелічує місця в Римі: «І де шумить Авфід...», «І де казковий Давн...», а Пушкін перераховує народи, які пам‘ятатимуть про нього: «...І гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикої Тунгус, і друг степів калмик». Горацій гордий тим, що «перший положив на італійську міру», тобто, він гордий, що першим став писати латиною вірші в стилі давньогрецької поезії, коли Пушкін «прославив я Свободу і милість до занепалих закликав», тобто, не лише свої літературні досягнення, а і те, що може своїми віршами міг впливати на моральні цінності читачів. Горацій звертається до музи за правом на увінчання лавровим вінком. Пушкін не прагне негайного визнання та благословляє музу на непростий шлях. В обох поезіях йдеться про невмирущість душі поета, тож у обох тема та ідея твору схожі між собою.
