ответ:Предки коня Шептала були вільними білими гордими кіньми. Шептала забрали у матері ще у дитинстві, не питаючи його. Білі коні окрім гордості мають неабиякий розум, що не притаманний іншим, другої породи. Шептало пам'ятає деякі миті із свого дитинства, тоді коли він був іще жеребцем. Його матір упрягали в лісникову двоколку, а він, Шептало, біг збоку зеленими розорами доріг, зазирав у зелені сутінки хащ, заходив по коліна жовтогарячі лісові ромашки, і, наполоханий птахом, що пурхав з-під копыт, мчав лісовоюдорогою навздогін ставній білій кобилиці. Не зважаючи на те, що Шептало почувався вільним коли втік, кінь відчував неабияку довірливість до кривдника-Степана. Саме тому повернувся. Шептало зрозумів що він завжди був і є білим конем, предки якого завжди були гордими розумними та Вільними
«...им было отвратительно, непонятно, поражало их, что Лонгрен молчал. Молча, до своих последних слов, посланных вдогонку Меннерсу, Лонгрен стоял : стоял неподвижно, строго и тихо, как судья, выказав глубокое презрение к Меннерсу, - большее, чем ненависть, было в его молчании, и все это чувствовали. Если бы он кричал, выражал жестами или суетливостью злорадство, или еще чем иным свое торжество при виде отчаяния Меннерса, рыбаки поняли бы его, но он поступил иначе, чем поступали они...»
Рыбаки не поняли поступок Лонгрена, потому что сами бы сделали это по другому. Лонгрен поступил так, как не поступали люди в Каперне, тем самым поставил себя выше других. «...он сделал то, чего не прощают .»
.