"Я покинул родимый дом..." Эпитеты: родимый дом, старой матери, на тихой воде, старый клен Метафоры: голубую оставил Русь, луна распласталась на тихой воде, стережет голубую Русь старый клен "Низкий дом с голубыми ставнями..." Эпитеты: низкий дом, нежность грустную, седых журавлей, ракитник кривой Метафоры: поле, луга и лес, / Принакрытые сереньким ситцем; отзвучавшие в сумрак года
Ассоль была единственной дочерью старого моряка Лонгрена, ее мама умерла пять лет назад. В деревне её отца ненавидели, а девочку считали полоумной. В детстве у нее была игрушка, маленькая яхта с алыми парусами, и старый сказочник Эгль сказал ей, что когда она вырастет, за ней на таком же корабле приедет принц и увезет ее с собой. Она каждый день ходила к берегу моря и с надеждой смотрела вдаль.Артур Грей был очень богатым, но добрым и отзывчивым человеком. Когда он вырос, он сбежал из дома и пришел на шхуну "Ансельм" матросом. Выучившись морскому делу, он купил себе трехмачтовый галиот "Секрет", и однажды судьба привела к берегам, где жила Ассоль. Он случайно встретил ее и влюбился. От разных людей он узнал историю девушки и то, что она ждет корабль с алыми парусами. Он сшил алые шелковые паруса, взял на борт знакомого бродячего музыканта Циммера и прибыл в деревню, где жила Ассоль. Девушка была поражена тем, что предсказание сказочника сбылось, и взошла на корабль.Красивая нежная сказка о любви и о том, что нужно верить в хорошее будущее, быть добрым, не причинять никому боли и обиды, и жизнь твоя будет сказочной.
У повісті «Земля» О. Кобилянської ми зустрічаємо декілька образів, які є повними антиподами. Це, як не дивно, брати Сава та Михайло Федорчуки та їхні наречені Рахіра та Анна. Брати Федорчуки, зростаючи у одній родині, виросли зовсім різними, і наречених, скоріше за все, просто вибрали подібних до себе.
Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня до ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.
Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.
І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.
Эпитеты: родимый дом, старой матери, на тихой воде, старый клен
Метафоры: голубую оставил Русь, луна распласталась на тихой воде, стережет голубую Русь старый клен
"Низкий дом с голубыми ставнями..."
Эпитеты: низкий дом, нежность грустную, седых журавлей, ракитник кривой
Метафоры: поле, луга и лес, / Принакрытые сереньким ситцем; отзвучавшие в сумрак года