ответ:
гетьман іван мазепа – одна з найвеличніших і найтрагічніших постатей в українській історії.
образ мазепи широко представлений у світовій літературі, малярстві, музиці. про івана мазепу писали вольтер, байрон, гюго, рилєєв, пушкін та багато інших зарубіжних і вітчизняних письменників, зокрема українські письменники й поети тарас шевченко, михайло старицький, богдан лепкий, володимир сосюра.
оцінки діяльності гетьмана в літературних та історичних творах неоднозначні й суперечливі.
1829 року з’явилася поема о. пушкіна “полтава”.
поет трактує образ мазепи саме так, як вимагала офіційна царська влада та історіографія того часу. у поемі пушкіна іван мазепа – злодій, якому немає прощення, підлий зрадник, що не виправдав довір’я російського царя, холоднокровний і безжальний негідник, який готовий, не вагаючись, пролити ріки людської крові:
не многим, может быть, известно…
что он не ведает святыни,
что он не помнит благостыни,
что он не любит ничего,
что кровь готов он лить, как воду,
что презирает он свободу,
что нет отчизны для него.
пушкін у своїй поемі так характеризує українського гетьмана мазепу: “злодей”,
“гордый злодей”, “мощный злодей”, “иуда, коварная душа”, “гетман скрытый”, “изменник паря”, “враг мазепа”, “враг россии”, “святой невинности губитель”, “любовник жестокий”, “старик надменный”, “злой старик”, “старый коршун”…
його діями, за пушкіним, керує виключно дрібне самолюбство, бажання відомстити петру і за особисту образу:
я слово смелое сказал.
царь, вспыхнув, чашу уронил
и за усы мои седые
меня с угрозой ухватил.
тогда, смирясь в бессильном гневе,
отмстить себе я клятву дал.
фінал поеми логічно завершує викривальну, нищівну характеристику “злодія” мазепи – ім’я українського гетьмана приречене на забуття, навіть від його могили не лишилося сліду:
и тщетно там пришлец унылый
искал бы гетманской могилы:
забыт мазепа с давних пор;
лишь в торжествующей святыне
раз в год анафемой доныне
грозя, гремит о нем собор.
український поет володимир сосюра створив глибоко патріотичну поему “мазепа”, у якій, відступаючи від загальноприйнятої в росії думки, відтворив справжнього мазепу – борця за свободу своєї країни, тим самим історично реабілітував його.
драматичною була доля самої поеми. початок її був уперше надрукований 1929 року. і хоча там йшлося тільки про молодого мазепу в ролі при дворі польського короля задовго до його стосунків з росією як гетьмана, сосюру почали цькувати й жорстоко переслідувати, звинувачуючи в українському буржуазному націоналізмі. пізніше в автобіографічному романі “третя рота” поет згадуватиме: “образ мазепи був ще тільки в ембріоні, а мене навіть за ембріон почали бити”. незважаючи на це, поет звертався до образу мазепи впродовж усього творчого життя. зо років заборонена поема пролежала в рукопису і тільки на початку 90-х років з’явилася друком, щоб сказати десятиріччями приховану правду про славного українського гетьмана, до кінця відданого своїй багатостраждальній країні.
в. сосюра, на відміну від пушкіна, по-своєму трактує образ мазепи. не ідеалізуючи його, поет творить художній образ, а не політичний портрет гетьмана, намагається розкрити психологію його особистості і через цей образ піднести ідею державності україни, її незалежності.
у поемі сосюри мазепа “любив вкраїну… душею”, бажав їй добра і волі, шукав шляхів до утвердження її сили і суверенності. але трагедія мазепи полягала в тому, що його не підтримав народ:
не пішов за ним народ,
шляхом і радості й надії,
не зрозумів його він мрії…
коли гетьман помер, україна втратила ті святі права, які мазепа обороняв так довго із завзяттям справжнього патріота україни. але ідеї мазепи про вільну і єдину україну продовжували жити і народові, який хотів бути незалежним.
объяснение:
доброта
представителем добрых начал в повести является главный герой – акакий акакиевич башмачкин. само имя и отчество персонажа говорят о его безобидности, о том, что он не способен совершать злые поступки.
башмачкин не отвечает на зло злом, ко всем окружающим у него положительное отношение.
жестокость
акакий акакиевич пытается добиться справедливости, однако никому нет дела ни до него, ни до его украденной шинели. равнодушие «значительного лица» можно приравнять к безнравственному поступку воров, которые отобрали у башмачкина то, на что он копил деньги долгое время.
равнодушное отношение к окружающим людям, осознанное причинение вреда – вот каким описывает петербург и общество в целом н. в. гоголь
I. Развалины. (Экспозиция. )
1. Смерть матери.
2. Княж-городок.
3. Замок на острове.
4. Изгнание жильцов из замка.
5. Новый приют изгнанников.
6. Тыбурций Драб.
7. Дети Тыбурция.
II. Я и мой отец. (Экспозиция. )
1. Жизнь Васи после смерти матери.
2. Отношение отца к сыну.
3. Двойное горе мальчика. «Ужас одиночества» .
4. Переживания отца.
5. Вася и его сестра Соня.
6. Вася исследует жизнь города.
III. Я приобретаю новое знакомство. (Завязка. )
1. Начало экскурсии.
2. Исследование часовни.
3. Бегство мальчишек.
4. Таинственный шепот.
5. Появление мальчика и девочки.
6. Первый разговор.
7. Знакомство.
8. Новые приятели провожают Васю домой.
9. Возвращение домой. Разговор с беглецом.
IV. Знакомство продолжается. (Развитие действия. )
1. Подарки для Валека и Сони.
2. Сравнение Маруси и Сони.
3. Попытка Васи устроить игру.
4. Разговор о сером камне.
5. Беседа Валека и Васи о Тыбурции и об отце Васи.
6. Новый взгляд на отца.
V. Среди серых камней. (Развитие действия. )
1. Встреча Васи с Валеком в городе.
2. Ожидание на кладбище.
3. Спуск в подземелье. Маруся.
4. Разговор с Валеком о воровстве и нищете.
5. Новые чувства Васи.
VI. На сцену является пан Тыбурций. (Развитие действия. )
1. Вася снова приходит в гости к друзьям.
2. Игра в жмурки.
3. Тыбурций ловит и расспрашивает Васю.
4. Тыбурций приказывает Васе молчать об увиденном.
5. Мясо на обед.
6. Встреча Васи с отцом в саду. Первая ложь.
VII. Осенью. (Развитие действия. )
1. Болезнь Маруси.
2. Приход старого Януша к отцу.
3. Размышления Тыбурция о судье и законе.
VIII. Кукла. (Кульминация. Развязка. )
1. Сонина кукла.
2. Маруся словно ожила.
3. Опасения и неприятности Васи.
4. Попытка забрать куклу у Маруси.
5. Приказ отца не отлучаться из дому.
6. Расспросы отца о кукле.
7. Появление Тыбурция. Возвращение куклы.
8. Примирение отца с сыном.
9. Деньги для Тыбурция.
10. Прощание с Марусей.
Заключение. (Эпилог. )
1. Исчезновение Тыбурция и Валека.
2. Марусина могилка.