Відповідь:
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Любов – це те, заради чого людина здатна піти на найсміливіші вчинки і подолати те, з чим вона ніколи не змогла би впоратися в інших обставинах. Для людини любов представляється основною метою, вона не помічає складнощів і труднощів, готова протистояти будь-якому ворогові тільки лише заради того, щоб бути разом з коханою людиною, навіть якщо цим ворогом стаж війна. У творі Василя Бикова "Альпійська балада" про це і розповідається.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
кохання – це велика сила, енергія, котра є йти вперед. кохання можна означити як головна сила, котрій невідома біль, страждання, руйнування. людина, відчуваюча на собі кохання, відкрита та природна. кохання стає окриляючим тільки тоді, коли у неї немає егоїзму та бажання насолоди. сила кохання є вижити у важкі часи, це величезне джерело енергії. лише усвідомлена та урівноважена любов здатна наповнити людину істинною силою. любов здатна розкрити найкращі якості, присутні у людинi. коли людина любить когось, то вона переживе навіть війну. заради коханої буде жити й справлятися с труднощами.
Я хочу рассказать вам про кота. Этот пушистый зверек живет у моей бабушки. Он мне очень нравится, несмотря на то, что такого наглого кота я еще не видел нигде.
Его зовут просто Серый или Серенький за серебристый цвет шерсти. Это живой и прыгучий, словно мячик, молоденький зверь. Совсем недавно он еще был котенком.
Серый все время требует есть, сколько бы его не кормили! Без всяких угрызений совести он громко мяукает на кухне, вертится под ногами, лезет на стол, шарит по пакетам. Если бабушка не сразу кормит его, этот нахал кусает ее за ноги! И при этом кот выглядит довольно упитанным.
Но без серенького кота было бы скучно! Когда он гуляет во дворе, чувствуешь, что чего-то не хватает. Казалось бы, дома спокойно. Никто не мяукает дурным голосом, не подлизывается, не лезет в лицо мокрыми усами. И не надо все время смотреть под ноги, чтобы случайно не наступить на Серого. Но почему-то с нетерпением ждешь, когда уже придет этот вредный кот
Мне нравится, когда я сижу на диване, а сытый наконец кот прыгает ко мне на колени. Кстати, Серый делает это без приглашения. На коленях он начинает готовить себе местечко для отдыха. Котик забавно топчется мягкими лапками, щекочет, ластится. А потом замурлыкает громко, как будто трактор тарахтит! За эту ласку моему любимому коту можно простить все!