Поэт смотрит на дворян-господ глазами странников. Так изображены Оболта - Оболдуева и князь Утятина. Крестьяне относятся к помещикам уже с явной иронией,откровенно посмеиваются над их стремлением вернуть былое величие. В описании Оболта-Оболдуева поэт использует традиционные в народном творчестве уменьшительные и ласкательные формы,которые усиливают иронию и подчёркивают ничтожество помещика. На протяжении всей главы "Помещик" в описании предметов,окружающих Оболта-Оболдуева,по-прежнему будут обращать на себя внимание слова с уменьшительными суффиксами: "подушечка","кувшинчик","шапочка" и т.д. Этот прием снижает возвышенный пафос речи героя о былом,разоблачает его мелкие,низменные запросы. С "говорящей" фамилии автор обличает паразитизм,праздность помещика.
Т. Шевченко був кріпаком пана П. Енгельгардта, здібним до малювання. Тому уже навчався живопису у Вільно, де кілька років прожив із паном. У 1831 році пан переїхав до столиці Російської імперії Петербурга. Його супроводжує Тарас, якому на той час виповнилося 17 років. У Петербурзі Енгельгардт віддав свого кріпака на чотири роки в науку до модного на той час майстра Ширяєва. Хоч Тарас був уже досить вправним художником, учитель доручив учневі виконувати найпростіші роботи — змішувати й розтирати фарби, фарбувати стіни, огорожі, підлоги, дахи. В душі Шевченко прагнув стати справжнім художником, мріяв вступити до Академії мистецтв, та дорога туди була закрита, бо він — кріпак.
Після роботи вночі юний Шевченко відвідував Літній сад, милувався мармуровими скульптурами, замальовував їх. Тут він відчував себе трохи поетом та художником.
2. Назви сучасників Т. Шевченка, які вплинули на долю молодого митця.
У Петербурзі Кобзар познайомився із земляками: Іваном Сошенком, Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем, а через них із відомими російськими художниками Олексієм Венеціановим і Карлом Брюлловим. Усі відзначали неабиякий розум Шевченка й «некріпацьку зовнішність». Карл Брюллов хвалив його художні роботи, а надто вірші, які показував йому юнак, і взявся безкоштовно приватно навчати талановитого кріпака.
Щоб удосконалювати майстерність живописця, Т. Шевченко вступив у Товариство заохочення художників і дістав можливість відвідувати «рисувальні класи».
3. Перекажи випадок із генералом Клейнміхелем. Як ця подія вплинула на пришвидшення викупу Т. Шевченка з кріпацтва?
К. Брюллов був дуже відомий художник, тому до нього за портретом звернувся царський улюбленець, пихатий і грубий генерал Клейнміхель. К. Брюллов попросив виконати замовлення Т. Шевченка, оскільки не зійшлися в ціні. Генерал зневажливо ставився до юнака-кріпака, тому стосунки не склалися від початку. Коли, вважаючи себе красенем, вимагав створити портрет реалістичним, Тарас висміяв пихатого вельможу (з портера дивилась потворною пика з жадібно-догідливими очицями й величезним кривим носом). Генерал розлютився й відмовився викупити портрет, тоді художник затер генералові погони та домалював рушник і піну на обличчі, і картину генерала забрав цирульник, щоб повісити як вивіску над перукарнею. Від відвідувачів не було відбою!
Але яка ганьба — сміються над улюбленцем царя! Розлючений такою Тарасовою витівкою, генерал викупив свій портрет у цирульника аж за 500 рублів, а потім поїхав до пана Енгельгардта з проханням продати йому ненависного художника, щоб потім поквитатися з ним.
Дізнавшись про це, Карл Брюллов намалював портрет письменника Василя Жуковського — вихователя царських дітей, картину розіграли в лотерею, а за зібрані 2500 рублів Тараса Шевченка викупили з кріпацтва.
25 квітня 1840 року на квартирі Брюллова вихователь царевича Василь Жуковський урочисто вручив Тарасові Шевченку його відпускну.
Объяснение:
