я вважаю що у медуз
Объяснение:
Майже всі ссавці мають чудово розвинений нюх. Лише в окремих видів зір та слух розвинені краще, ніж нюх. Наприклад, літаючи, кажан покладається на свій дужк чутливий слух - адже він користується звуколокацією. Але маючи тонкий слух, кажани також реагують і на запахи. Запахи добре поширюються у воді, але ссавці, що живуть у воді, під час занурення закривають носові отвори і не можуть дихати. У китів і дельфінів органи нюху відсутні, і в їхньому головному мозку немає нюхових центрів. Тюлені відчувають запахи тільки на суші, втрачаючи цю здатність у воді.
Більшість ссавців мають дуже добре розвинені органи нюху. Молекули летючих пахучих речовин зазвичай вільно циркулюють у повітрі, їх увсебіч розносить вітер. Тварина, принюхуючись, стоїть на одному місці доти, доки разом з повітрям до її носової порожнини не потрапить хоча б декілька таких молекул, надаючи потрібну їй інформацію. Найважливішою частиною органу нюху є слизова оболонка носової порожнини, яка вловлює і реєструє пахучі речовини. Звідти нерви передають інформацію до центрів нюху головного мозку. Головний мозок її аналізує, тобто визначає, шо означаєтой чи інший запах. Чим більшу поверхню носової порожнини займає слизиста оболонка, тим чутливішим є нюх. У людини вона займає 4 см , у кішки - 14 см2, а у собаки - 150 см2. У багатьох ссавців є додатковий орган нюху, який, за іменем його відкривача, називають Якобсоновим. Це - горбиста слизова порожнина в піднебінні. Такий орган має більшість ящірок та змій (саме в нього змії переносять язиком повітря). Плазуни і земноводні з його до сприймають запах їжі. У копитних тварин Якобсонів орган служить для сприйняття статевих феромонів. Саме він спонукає жеребця виявляти знаки уваги готовій до спаровування самці.Для людини запахи не є життєво важливим джерелом інформації, оскільки вона більше опирається на зір і слух, але для більшості ссавців запахи несуть дуже важливі відомості. Запахи відіграють особливо велику роль у спілкуванні матері й дитинчат. Наприклад, досвідчені вівцеводи знають, що треба зробити для того, щоб вівця, у якої померло ягня, прийняла нового сосунка: його необхідно прикрити зверху шкурою загиблого дитинчати -тільки тоді вівця почне його годувати і піклуватиметься, як своїм. Всі тварини залишають „повідомлення" у вигляді запахів. Так, великі хижаки родини котячих залишають пахучі мітки - виділення спеціальних залоз, що знаходяться на морді. Обнюхуючи залишені мітки, тварини отримують всю необхідну інформацію про їхнього власника. Якщо мітки пахнуть слабо, прибулець сміливо може продовжувати шлях по чужих володіннях, а якщо запах зовсім свіжий, йому краще зійти з дороги, щоб уникнути зіткнення з господарем території. Домінуючий самець кролика позначає калом усю територію, а секретом розташованої під підборіддям залози натирає свою партнерку і дитинчат. Так він позначає ділянку, шо належить йому, і затверджується в групі. Кал видри має дуже різкий запах. Усі куничні мають розвинені анальні залози, виділення яких використовують не тільки для позначення території, але і як засіб самозахисту.
хозяйка медной горы – это главная героиня одноименной детской сказки «медной горы хозяйка» бажова павла. все, в детстве, либо видели мультфильм, либо слушали из родительских уст сказку. писатель рассказал нам именно об этом мифологическом существе, так как хорошо знал урал с самого детства. он там родился и прожил около десяти лет.
корни этого непоседливого существа идут из славянской мифологии. это волшебное, несуществующее в жизни, существо, которое является охранником уральских рудников. хозяйничает она, если точнее в горах на среднем урале. она напополам девушка и ящерица, в зависимости от ситуации, так сказать меняет головы. волшебная зеленая, прыткая ящерица по желанию может превратиться в статную, молодую, красивую девушку небольшого роста с черной косой. одежда на ней меняется в зависимости от настроения. то переливается, то блестит, а то и вовсе цвет сменяет.
сама она наделена активностью, непоседливостью и уверенностью. но не все так просто, хозяйка подвергает мастеров искушению, тем самым их проверяя на силу духа. сама она себя называет «каменной девкой», местные жители считают ее бездушной и пустой. встреча с ней не приносит ничего доброго, поэтому жители стараются не пересекаться с малахитницей, как сами ее называет, наверное, из-за малахита, что находится в этих горах. никто не знает, как хозяйка себя поведет. если она захочет, то может превратить, горные богатые породы в пустую обманку, тем самым отвадить мастеров. она богата, поэтому всем, кто ей нравился, она дарила щедрые подарки. имеется и собственная армия малахитовых ящерок.
оттаивает ее сердце от любви к степану. простой парень , ей спасти красногорские рудники и хозяйка сдержав свое слово, дала ему вольную. даже одарив его подарков для невесты настеньки. сама, понимая, что из этого ничего хорошего не получиться, она просит забыть ее степана, но тот не может. все-таки парень остается верен своей невесте, но не в силах забыть главную героиню сказа умирает, там, где они впервые встретились, сжимая в руке ее подарок. а тем самым, после смерти мастера гордая и неприступная хозяйка медной горы оплакивает его, как обычная девушка.
