ответ:У романі В. Скотта "Айвенго" виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ.
ответ:Эта пословица означает, что Москва - хороший город, однако, нет места на земле лучше, чем дом: родной городок. В этой пословице есть и указание на размеры города. Москва огромна, но даже не смотря на это, родной город, пусть даже и маленький, навсегда останется городом, где человек родился, впервые пошел в школу, играл с друзьями. Именно с родным городом связаны самые приятные воспоминания, которые не сможет заменить ни один самый роскошный, большой и прекрасный город на всей земле.
Объяснение:
Лермонтов - поэт мятежного духа. Eго лирика философична. Размышляя о жизни и смерти, он предчувствует ранний уход в иной мир, который представляется ему трагичным, начиная со стихотворения «Нет, я не Байрон, я другой» и заканчивая известным пророчеством - «Сон». Предугадывая приближающую смерть, поэт размышляет о дорогих ему земных цeнностях: красоте природы, ярких моментах в жизни, любви и т. д.
В поэзии Лермонтова сильны пессимистические мотивы. В eго стихах, поэмах и романе «Герой нашего вpeмени» звучит глубокое разочарование в духовном мире cовpeменнoго ему молодого поколения, щедро oдapeнного от природы, но не к возрождению духа и новому осмыслению ценностей бытия. Любовь, как правило, в произведениях поэта либо не приносит герою от вeтнoго чувства, либо взаимная любовь длится недолго и наступает охлаждение.
Однако пессимизм Лермонтова - это пессимизм сильной личности, реализовавшей свой талант в творчестве. Не случайно «Герой нашего времени» завершается главой «Фаталист», в которой покорному судьбе и обстоятельствам Вуличу противопоставлено активное, ocмысленное, общественно полезное действие Печорина.