З давніх-давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. Пісня супроводжувала людину скрізь. Наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. Через пісню людина висловлювала свої почуття. Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. Але я знаю, що народні традиції передавались через пісню, і збереглись упродовж віків. Наприклад, сьогодні на уроках з української літератури ми знайомимось з творами усної народної творчості. Саме з українських пісень ми дізнаємось про народні вірування, звичаї, про давню історію.
Можна сказати, що життя кожної людини розпочиналося з пісні. Мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. Недарма в народі говорять: «Найдорожча пісня — з якою мати колисала».
Підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала: «Хто співає, у того робота скоро минає». Пісня йшла поруч з народом всі віки. Під час горя — підбадьорювала, під час свят — розважала, а під час боротьби — надавала наснаги. Ось тому народ і говорить: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину».
Объяснение:
В Белгородской крепости начинается беспокойство. Капитан Миронов получает приказ от генерала подготовить крепость к нападению бунтовщиков и разбойников. Емельян Пугачев, назвавший себя Петром III, бежал из под стражи и наводил ужас на окрестности. По слухам он уже захватил несколько крепостей и подбирался к Белгороду. Рассчитывать на победу с 4 офицерами и армейскими «инвалидами» не приходилось. Встревоженный слухами о захвате соседней крепости и казни офицеров, капитан Миронов решил отправить Машу и Василису Егоровну в Оренбург, где крепость крепче. Жена капитана высказывается против отъезда, и решает не оставлять мужа в трудную минуту. Маша прощается с Петром, но уехать из крепости ей не удаётся.
Лидии Михайловне было не более двадцати пяти лет и «в лице ее не было жестокости». К мальчику она отнеслась с пониманием и сочувствием, оценила его целеустремленность. Она рассмотрела в своем ученике замечательные к обучению и готова любыми им развиваться. Лидия Михайловна наделена необыкновенной к состраданию и добротой, за что и пострадала, лишившись работы.
Мальчик поражает своей целеустремленностью, желанием при любых обстоятельствах выучиться и выйти в люди.