Ось вони:
Традиційно, з покоління в покоління, наші рідні працелюбні. І на роботі, і вдома докладають чимало зусиль для безбідного життя. Цікаво, що, крім іншого предки чоловіки були ще й пасічниками та садоводами - це, так би мовити, хобі.
Характерною для членів нашої родини була і є велика любов до Батьківщини.
До тим, хто її потребує:
. хворим
. пораненим під час протистояння на Майдані, та під час воєнних подій, іншим.
Любов до тварин, які завжди присутні в нашому житті. Це в основному собаки і котики, з якими ми дружимо, доглядаємо їх.
До традицій моєї сім`ї належать також переваги натуральних продуктів харчувакння. Для цього обробляємо земельні ділянки; тримаємо тісний зв`язок з селянами, завдяки чому дістаємо натуральні молочні продукти, яйця, та інше.
Висновок: сімейні традиції мають велике значення для людини. Завдяки добрим традиціям члени сім`ї передають прийдешнім поколінням такі чудові риси як доброта, працелюбність, патріотизм, вміння співчувати. Малеча, вихована в такій обстановці, стане достойними людьми.
Сімейні традиції в сім'ї пожвавлюють побут, роблять його більш насиченим, цікавішим, створюють приємні спогади. Традиції сприяють активній взаємодії між членами сім'ї, а значить, їх постійного спілкування, згуртування, зміцнення взаємин. Традиції допомагають дому стати надійним укриттям, тихою гаванню, де тепло, світло і безпечно. Для дитини вони корисні тим, що надають їй впевненість, дозволяють відчути якусь стабільність життєвого укладу, вчать позитивніше оцінювати навколишній світ.Однак для того, щоб традиції не згасали, потрібно докладати чимало зусиль. Постійність - справа не проста, але якщо кожен член сім'ї розуміє глибоке значення якихось нехай навіть чисто символічних спільних ритуалів, підтримувати дотримання традицій буде легше. Якщо у вас є діти, залучайте їх в спільну діяльність з ранніх років, пояснюйте їм її зміст, і не бійтеся, що вони не відразу зрозуміють вас. В першу чергу, самі не будьте зневажливими до традицій, поважайте їх, щоб ваші діти бачили, як ви серйозно до них ставитеся, і в майбутньому несли їх у свої сім'ї.Сімейної традицією можна назвати ті порядки і звичаї, які переходять в одному сімействі від одного покоління до іншого. Саме сімейними цінностями і традиціями , звичками відрізняються наші сім’ї . Адже у кожного вони свої. Наприклад , серед традицій моєї родини, є такі, як спільна ліплення пельменів на Новий Рік. Свята всі відзначають по-різному , але в нашій сім’ї кожен рік все виглядає приблизно однаково. Ми всі разом ліпимо пельмені , відзначаємо Новий рік , дивимося телевізор. І хоч ніхто з нас вже не вірить у Діда Мороза , ми даруємо один одному подарунки , і кладемо їх під ялинку. Мені подобається те , що ми не тільки дотримуємося ці сімейні традиції , але і отримуємо від цього задоволення , навіть дорослі. І подібних традицій в нашій сім’ї багато. Наприклад , ми робимо генеральне прибирання щосуботи. У кожного члена сім’ї своя обов’язок – витерти пил , підмести або помити підлоги . Увечері , закінчивши загальні праці , ми любимо сидіти всією сім’єю і дивитися небудь цікаве по телевізору. І це теж одна з наших сімейних традицій . Коли я створю свій власний осередок суспільства , мені б дуже хотілося перенести в неї всі ті сімейні традиції , яким я слідував з раннього дитинства. Я хочу , щоб і мої діти і онуки також слідували їм . Сімейні традиції – це величезна і важлива цінність кожної родини.
Как приятно гулять по парку и видеть вокруг себя счастливые лица людей, ясное небо над головой и слышать искренний детский смех. И в это мгновенье кажется, что мир прекрасен, что он полон жизни и ничто не может его погубить. А все благодаря нашим уважаемым и любимым ветеранам. Это те бесстрашные люди, которые шли воевать на фронт, на верную смерть, защищая своих близких, а самое главное – свою Родину.
Ведь что такое война? Война- это самое страшное время, уносящее за собой множество жизней и горя. Как страдали люди от голода, холода, недосыпания, а от частых бомбежек у них сдавали нервы. Все это печально и скорбно. Слезы. Сколько было пролито слез, не перечесть.
В моем сердце и памяти навсегда останутся слова дедушки из его последнего письма: «Дорогая, я завтра иду освобождать свой родной город, уверен, что все получится» Долгое время мы не получали никаких известий о нем, но, однако, пришла похоронка, в которой было сказано: « Героически погиб под Луганском, освобождая родной город!» И так приятно осознавать, что твой дедушка-герой, которому ты благодарен и с гордостью каждый раз говоришь деду за Победу!»
История войны, безусловно, должна передаваться из поколения к поколению. Но нам, как никому другому, повезло узнать ее из первых уст, от детей войны. Уже сейчас, к сожалению, наших ветеранов становится все меньше и меньше, поэтому нужно не забывать о них, навещать и чаще говорить им