144 р. тому, 25 лютого 1871 у Новограді-Волинському народилася Леся Українка, справжнє ім'я якої Лариса Косач-Квітка.
Її мати була відомою в той час письменницею Оленою Пчілкою, тому й сама дівчинка змалку була поглинена світом літератури та творчості. Вже в 5 років вона почала самостійно писати п'єси, а в 8 — написала свій перший вірш.
Лариса вивчила декілька іноземних мов. Але в 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров'ям: у неї діагностували туберкульоз кісток. Із цієї причини довелося поставити хрест на музичній кар'єрі.
У 12 років Українка зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, її почали друкувати в українських літературних журналах. У 19-річному віці вона сама написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів». Перші вірші Лесі були опубліковані в 1893 році.
У 1911 році вийшла драма-феєрія «Лісова пісня», яка вважається одним з кращих творів Лесі Українки.
Найбільш примітними темами в її творах були свобода, любов і природа. Письменниця створювала тонкі й ранимі образи з притаманною їй музикальністю слова.
Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у віці 42 років
Мо́царт и Салье́ри» — вторая по авторскому счёту «маленькая трагедия» Александра Сергеевича Пушкина. Задумана и предварительно набросана в селе Михайловском в 1826 году. Написана в чрезвычайно плодотворный период, известный в пушкиноведении под названием Первой Болдинской осени — в 1830 году. Впервые опубликована в конце 1831 года в альманахе «Северные цветы на 1832 год»[1]. С небольшими изменениями пьеса в 1872 году была использована Н. А. Римским-Корсаковым в качестве либретто одноимённой оперы.
