объяснение:
первыми идут смутные воспоминания младенчества: кормилица, продолжительная тяжёлая болезнь, новый дом. чаще всего в памяти всплывает образ дороги и матери, любившей серёжу больше других детей. после болезни серёжа стал восприимчивым и пугливым. мальчик был увлечён чтением. мама, из последних сил выходившая сына, стала себя плохо чувствовать, и вместе с отцом уехала лечиться в оренбург. дети были отправлены к деду в багрово. серёже здесь не нравится: дед был подвержен вспышкам гнева и прохладно относился к внуку, считая его «маменькиным сынком».
вновь длинная дорога и дети оказываются дома. вскоре серёжу начинают учить письму. отец покупает землю в сергеевке, куда они и переезжают на лето. автор часто вспоминает книги, подаренные ему в детстве. он начинает выдумывать всякие , забавляя этим маму и несколько пугая отца.
заболевает дед, и семья отправляется в багрово. сережу мучают предчувствия. почти сразу после их приезда, дед умирает, а мальчик задумывается о страдании. мама чуть не умирает во время рождения еще одного сына. вскоре они насовсем переезжают в багрово. бабушку, гневную старушку, внук так и не смог полюбить. в деревне мальчика ждут яркие впечатления: первая весна, полевые работы, природа.
осенью багровы едут в гости в чурасово, и отец обещает бабушке вернуться к праздникам, но они задерживаются. отец видит дурной сон и наутро становится известно о плохом самочувствии бабушки. в спешной дороге обратно вся семья чуть не тонет в реке при переправе. бабушка серёжи умирает в тот же день, и её смерть потрясает всех.
позже багровы едут в казань, планируя побыть там недолго, но в итоге это станет поворотным моментом: именно тут серёжа пойдёт учиться в гимназию, что станет началом самого значимого периода в жизни аксакова.
аксаков в своем произведении раскрыл процесс психологического и нравственного формирования своей личности.
главные герои
главные героисережа багров - маленький мальчик, добрый, любящий, открытый.
другие персонажи
отец - заботливый, мягкий, семейный мужчина.
мать – болезненная, немного нервная женщина, любящая сережу больше других детей.
сестра – младшая сестренка сережи, которая любит своего братца.
бабушка и дедушка – родители отца, старые, строгие люди.
прасковья ивановна куролесова – тетка отца, богатая, властная, но добрая женщина.
моё мнение:
это не рассказ, а повесть, причём биографическая, а учит (не люблю, когда на художественное произведение смотрят так примитивно, но понимаю, что такие некорректные в школе) она быть внимательнее к детям, к их восприятию окружающего мира, к их неумению делить первые жизненные впечатления на главные и второстепенные.
пригодницькі романи відомого шотландського письменника вальтера скотта добре відомі у всьому світі. в його творах гармонійно переплітаються оповіді про реальні історичні події і вигадки, наукові факти і фантазії. у своїх романах вальтер скотт завжди прагнув правдоподібно відобразити мораль, побут і звичаї ійців минулих століть, з’єднати художній вимисел з історичною правдою. один із своїх найкращих романів письменник називає ім’ям доблесного лицаря айвенго.
головний герой роману «айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера седріка ротервудського. ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з хрестового походу, у якому він британського короля ричарда левове серце.
айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. за своє недовге життя айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.
айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. через відданість і любов до прекрасної він був позбавлений спадку рідним батьком. через це айвенго був змушений приєднатися до війська короля ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю ричарду левове серце і щиро його підтримує. повернувшись на батьківщину, заради своєї коханої леді ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.
при всій своїй мужності айвенго досить романтична і поетична людина. при цьому він розсудливий, адже розуміє, що ії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в ії соціальну справедливість.
айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.
з часу написання роману вальтера скотта «айвенго» пройшло вже майже два століття. здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю айвенго. адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.
