У давні часи письменна людина була в Україні у великій пошані. Вона вміла не тільки скласти або написати під диктовку листа, але й прочитати вголос яку-небудь корисну книгу. На жаль, сьогодні дехто майже забув, що дійсно значить книга для людини. З давніх-давен у рукописних книгах накопичувався людський досвід. Ті книги мали здебільшого духовний зміст, але їхня пізнавальна цінність від цього зовсім не страждала. Гортаючи пожовклі сторінки, кожна людина могла подумки здійснити заморську подорож, навчитися краще господарювати або ж лікувати хворих. У сучасному житті ми користуємося друкованими книгами. Але роль книги не змінилася: вона лишається найрозповсюдженішим засобом зберігання інформації, а крім того, своєрідною енциклопедією всіх наук. Читаючи, ми робимося уважнішими, розумнішими, навіть кращими за вдачею. І чим більше книжок нами прочитано, тим зрозумілішою стає народна мудрість: “Книга вчить, як на світі жить”.
Читательское взросление, думаю происходит с каждым человеком. Вкусы людей резко могут поменяться. Например: сначала человек любил фантастику, а пото вдруг резко перстал и увлекся научными книгами и газетами. Также произошло и со мной. Я любила народные сказки и произведение Э.Успенского "Дядя Фёдор, Пес и Кот. Позже мне стали нравится другие книги. А сейчас мне нравится читать медицинские книги. Я стала старше, серьёзнее и задумчивее. Я считаю, что книги могут изменить человека (что и произошло со мной).
