Байка – невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного (наділення тварин і рослин рисами людського характеру називається алегорією) змісту.
Будова байки: вона складається з двох частин – оповіді (тут розгортаються події) та моралі (тут автор робить повчальний висновок).Байка належить до ліро-епічних жанрів літератури. В одному творі є й епічні елементи (розповідь про події, тобто сюжет, персонажі), і ліричні (емоційність, віршова форма, у моралі виявляється ставлення у прямій мові автора до учинків чи героїв).
Объяснение:
надеюсь поймёшь
Шлю поклон я поясной, (инверсия, эпитет)
Сосенкам, берёзкам,
Всем лесным дорожкам.
Ручейкам, озеркам,
Всем непойманным зверькам,
Белкам и куницам,
Зайцам и лисицам.
Низко кланяюсь траве,
Тёмной ночи и заре, (эпитет)
Омутам и мельницам,
Песенницам-девицам. (эпитет)
Два поклона соловью,
Как коллеге своему. (эпитет)
Говорят: у соловья
Народились сыновья. (инверсия)
Как ему живется? (риторический вопрос)
Как ему поется? (риторический вопрос)
С этой жизнью я знаком, (инверсия)
День начался – нужен корм!
В чаще иволга поёт, (инверсия)
Не меня ли узнаёт? (риторический вопрос)
Солнце тонет в небе, (метафора)
Полдень полон неги.
Сел на камень отдохнуть,
Расстегнул пиджачок.
Не успел чихнуть:
– Будь здоров, землячок!
Вся родная сторона (перифраз)
Говорит эти слова. (олицетворение)
Во всём стихотворении – асиндетон (бессоюзие)